Дороги к храму: католики

25-11-2019

Католицизм, или католичество, (лат. catholicismus от греч. καθολικός «всеобщий», «вселенский») — крупнейшее по численности приверженцев направление в христианстве, объединяющее более чем 1,25 млрд человек.
Католическая церковь сформировалась на протяжении I тысячелетия н. э. на территории Западной Римской империи и играла важную роль в истории Западной цивилизации. Отличается организационной централизацией. 
Римско-католическая церковь, придерживающаяся западных литургических обрядов, вместе с двадцатью тремя восточнокатолическими церквями составляет единую Католическую церковь, которая полагает себя Церковью, обладающей всей полнотой истины.
Католическая церковь рассматривает себя как единственную, кафолическую церковь, основатель и глава которой — Иисус Христос. Видимым главой Католической церкви является папа римский, возглавляющий Святой престол и город-государство Ватикан в Риме.
Главные положения вероучения изложены в Никейском символе веры, Никео-Цареградском символе веры, Халкидонском символе веры, Апостольском и Афанасьевском Символах Веры, а также в декретах и канонах Ферраро-Флорентийского, Тридентского и Первого Ватиканского соборов. Обобщённая доктрина изложена в «Катехизисе Католической церкви».

 

На вопросы газеты «Время» отвечает епископ-ординарий Харьковско-Запорожской диецезии Станислав Широкорадюк.

Знак надії, знак спасіння, хоча й знак страждання
— Какие визуальные символы и тексты являются в вашей религии священными, сакральными?
— Перш за все — це святий хрест. Це наш знак надії, знак спасіння, хоча й знак страждання. Другий символ — образ Пресвятої Діви Марії. Є також інші знаки, але вони використовуються переважно в храмах під час богослужінь.
Свята книга — Біблія, Старий і Новий Заповіти, як у всіх християн.
— Назовите три самые значимые даты в религиозном календаре вашей конфессии. Как должен провести этот день (дни) верующий человек? Существуют ли в эти и/или другие дни ограничения в трудовой и иной деятельности?
— Ми маємо таких обов’язкових свят більше.
Найвеличніше свято — це Пасха, Воскресіння Ісуса Христа, який відкупив кожного християнина. Тому кожний християнин шанує неділю, яка також називається воскресінням, і в цей день повинен бути на службі Божій, що дуже важливо.
Серед найголовніших свят також Різдво Христове (25 грудня), Єпіфанії (Богоявлення, або Три царі — 6 січня), Новий рік — свято Пресвятої Богородиці (1 січня), Зішестя Духа Святого (сьома неділя після Пасхи, П’ятидесятниця), Вознесіння Господнє (завжди у четвер на 40-й день після Пасхи), взяття на небо Діви Марії (15 серпня) і, звичайно, День усіх святих (1 листопада). 
В усі перелічені дні християнин має прийти до храму. На кожне свято передбачена своя служба Божа. І саме беручи участь у цій службі, християнин реалізує себе як християнина.
Як такої заборони щось робити у свята немає, все залежить від мети. Працювати не можна для заробітку, але не заради добрих справ: дозволяється, наприклад, комусь допомогти. 
— Какие правила в поведении, внешнем виде (одежда и пр.), питании обязан соблюдать приверженец вашего религиозного течения?
— Щодо зовнішнього вигляду, то немає такого припису, єдине — бути пристойно одягненим. Чоловіки можуть голитися чи відпускати бороди, а жінкам навіть у храмах не обов’язково покривати голови, як того, наприклад, вимагає Православна церква.
Стосовно їжі теж особливих заборон не існує. Тільки у п’ятницю ми взагалі не вживаємо м’яса, а два дні на рік під час строгого посту — у Попільну середу і Страсну п’ятницю — є інші обмеження.
— Позволяет ли ваша вера служить в армии (брать в руки оружие), быть избирателем и кандидатом в политических выборах, участвовать в переписях населения, получать идентификационный код?
— Це дозволяється. І навіть є обов’язок перед Богом, перед Батьківщиною, перед родиною все це християнину виконувати. 
— Сколько, хотя бы приблизительно, верующих насчитывает ваша религиозная общность в Харькове и области? Сколько имеется храмов (приходов, молельных домов)?
— До Харьківсько-Запорізької єпархії входить сім областей країни, тож ми маємо 60 парафій. У самому Харкові у нас п’ять приходів і близько трьох тисяч прихожан.
— Как часто проходят богослужения?
— Кожного дня, але в різних парафіях по-різному. У деяких — один раз на день, в інших, як у Харкові, — двічі, щоб люди, котрі, скажімо, не можуть прийти до храму зранку, могли завітати звечора. А в неділю — чотири служби. 
— Религиозные службы мужчин и женщин проводятся совместно или раздельно?
— Спільно.

«Каноническая территория» — це маніпуляція
— Существуют ли сложности в жизнедеятельности религиозной общины в связи с тем, что она находится на так называемой канонической (традиционной) территории православия?
— «Каноническая территория» — такого поняття не існує. Якщо у нашої чи будь-якої іншої конфесії є тут вірні — це і є наша канонічна територія. «Каноническая территория православия» і прозелитизм (стремление обратить других в свою веру, а также деятельность, направленная на достижение этой цели. — Ред.) — це видумки, які свого часу вигадав патріарх московський Алексій для маніпуляцій.
— В чем, по-вашему, главные расхождения между основными христианскими направлениями — католичеством, православием и протестантизмом? Верите ли вы в то, что когда-нибудь все христианские течения сольются во­едино?
— Перш за все скажу: я вірю в те, що колись час злиття прийде, адже люди вже багато зробили для цього. 
А розділяють нас людські гріхи. Чим більше гріхів, тим більше поділ. З тими ж православними у нас немає ніяких догматичних чи якихось інших протиріч: у нас одна Біблія, одні заповіді Божі, ті самі треби на службі Божій, ті самі ікони, ті самі сповіді та причастя. У чому різниця: що ми підлягаємо папі, а вони — кожний своєму патріарху? Є ж греко-католики — це ті ж самі православні, але які об’єдналися з папою.
— Критики религиозного мировоззрения как такового заявляют, основываясь на данных науки, что всё вокруг нас и сам человек созданы не Божьим промыслом, а природой и эволюцией. И вера в какую-либо высшую силу — своеобразное отражение в сознании людей непонятных для их разума явлений. Что вы скажете в ответ?
— Все навколо нас підтверджує, що Бог існує. Не пам’ятаю, хто саме із учених це сказав, але він висловився влучно: мовляв, я краще повірю, що здійнявся ураган і з різних уламків сам собою склався «Боїнг», ніж що цей світ не має мудрого Творця. Справді, зважаючи на цей чудовий світ, на досконалість організму людини, допускати, що все це утворилося без Бога, — абсурд.
Як віруючі люди ми переконані, що Бог керує нами і кожна розумна людина створена Всевишнім.
— Где и как готовят священнослужителей? Какие требования предъявляются к соискателям духовного звания? Может ли быть священником, скажем, женщина?
— Священників готують спеціальні духовні семінарії. Але, щоби вступити до семінарії, у людини має бути направлення її настоятеля, тобто з тієї парафії, де ця людина ходить до храму. Без такої рекомендації священика — що цей чоловік віруючий, достойний сану, — в семінарію не прий­муть.
Священиком може бути тільки мужчина. Жінка може бути в різних церковних послугах, навіть дияконесою, але не священиком. Так постановив Христос: священство — мужчинам, материнство — жінкам.
— Получают ли зар­плату священнослужители? Можете назвать ее размер? Если нет денежного довольствия, то кто их содержит?
— Все залежить від того, про яку державу йдеться. Скажімо, в Німеччині у священиків є зарплатня; у них є так звана церковна страховка, вони платять податки і таке інше. У нашій країні всі доходи тримаються виключно на пожертвах і із служби Божої, те, що люди виділяють. Де є більше прихожан, у священика може бути більше коштів, де менше — може мати дуже мало. Але у зв’язку з тим, що у нас священики нежонаті, вони багато не потребують, їм вистачає того, чим люди допомагають. Тому якщо священик має на місяць три-чотири тисячі гривень, це добре. 
Всесвітня солідарність заради благодійності
— Занимается ли религиозная организация волонтерством и благотворительностью? Если да, то из каких финансовых источников, кроме пожертвований верующих (прихожан), выделяются необходимые на это средства?
— Це дуже серйозне питання. Ми, звичайно, займаємося благодійністю і волонтерством. Ось скоро Різдво. А Різдво пов’язане з подарунками, адже й сам Бог зробив нам подарунок, що народився Ісус Христос для нас. Тому на Різдво обов’язково будуть подарунки для дітей з дитячих будинків, Як і в інші зимові дні, на Різдво до нашого соціального центру прийдуть на обід понад сто чоловік. Є також розподіл гуманітарної допомоги… 
Ми тут, в Україні, маленька частинка величезної церкви. І щоби самим виживати, нам достатньо своїх коштів, адже нам багато не треба. Але коли ми хочемо зробити щось дуже значне, то для таких великих проектів, як Дім самотньої матері, як відкриття власних будинків престарілих і дитячих сімейного типу, як допомога сиротинцям тощо, ми насамперед шукаємо добродіїв за кордоном, де мають змогу більше жертвувати на такі речі. Я називаю це всесвітньою солідарністю.
— Как ваша конфессия относится к светской музыке, современным танцам, изобразительному искусству, театру, кино, спортивным состязаниям?
— До всього переліченого ми ставимося дуже добре, а найкраще — до спорту, він взагалі на першому місці. Але культурний розвиток такий же важливий, як і фізичний. Тому і музика, і образотворче мистецтво, і інші напрямки сучасної культури є для нас позитивними. Ті ж танці — хто може сказати, які з них новітні, а які ні?..

Наша точка зору така: що не заборонено, то дозволено.
— Как ваша конфессия относится к табакокурению, употреблению спиртных напитков? Осуждаются ли и в какой форме различные зависимости (алкоголизм, наркомания, игромания и т. п.)?
— Будь-яка залежність — це дуже погана справа, церква з цим бореться, створює реабілітаційні центри для алко- і наркозалежних.
Одночасно ми вчимо, що, припустимо, почати курити — це є важкий гріх. Чому? Тому що людина прекрасно знає: це шкодить її здоров’ю, вона стане залежною від нікотину. Але коли людина вже палить і поки що не може кинути, то церква не осуджує її, не перешкоджає бути парафіянином чи ходити до сповіді, а намагається допомогти перебороти цю згубну звичку. 
Відносно алкоголю: вживати можна, але — не зловживати.
— Как ваша конфессия относится к однополой любви, до- и внебрачному сексу, контрацепции, абортам?
— Найстрашніший гріх — це аборт, який є вбивством; він абсолютно виключається: християнин не може собі цього дозволити. Навіть через згвалтування. Контрацепція — трошки менший, але теж гріх: людина має жити природнім життям.
У католицькій релігії дуже ґрунтовна підготовка до шлюбу — три місяці, в тому числі ми вчимо утримуватися від дошлюбних статевих відносин. З позашлюбними стосунками теж все просто — одна із заповідей Господніх прямо закликає: «Не чини перелюбу!» Це гріх, це зрада.
Щодо одностатевої любові, то церква її засуджує, бо це содомський гріх, який проти природи людини і проти Бога: Він створив чоловіка і жінку, і саме вони мають складати сім’ю.
З іншого боку, якщо хтось — чоловік чи жінка — має таку проблему, то їм знову ж таки не створюються будь-які церковні перешкоди. Єдина вимога — не рекламувати. Ця особиста проблема не привід ні для публічного засудження, ні для публічного заохочення.
— Как поступит религиозная община, если один из ее членов захочет связать себя узами брака с человеком другой веры или атеистом?
— Ось це якраз не проблема. У нас є така можливість — існує форма вінчання з невіруючою людиною або іновірцем. Той, хто хоче вступити до шлюбу, має скласти присягу, що не буде заважати католику/католичці шанувати свою віру, зокрема ходити до костьолу. Це, до речі, не виключає, так би мовити, обміну думками у родині, того, що, наприклад, некатолик згодом стане католиком.
— Одобряет ли ваша конфессия новые медицинские технологии — искусственное оплодо­творение, клонирование и т. д.?
— Ні. Наша церква категорично засуджує штучне запліднення, клонування та інші ненатуральні способи — це гріх, людина чинить проти Бога. Тут багато причин. Перша: коли триває штучне запліднення, то з величезної кількості живих ембріонів вибирають один, а решту знищують. Це є масовим вбивством. Крім того, невідомо, що з такого ембріона виросте, адже людина має бути зачата в любові. Недарма ж кажуть: дитина — плід кохання. А так що створюється? Роботи?
Уточню: звісно, кожна дитина, яка через будь-який спосіб з’явилася на світ Божий, має душу. Але «штучна» дитина не володіє тим, чим володіє дитина, зачата в любові: вона обділена, бо найкращим є те, що створене Всевишнім.

Бачити Бога — найвище щастя людини
— В чем ваша религия видит проявление наивысшей добродетели и какой грех считается самым тяжелым? Является ли таковым неверие в Бога? 
— Католицька релігія визнає найтяжчими чотири гріхи, що, як сказано у Біблії, волають до помсти з небес — за котрі Бог помститься:

свідоме вбивство людини — це най­страшніший гріх, навіть убивство при самообороні чи на війні є гріхом, хоча й частково виправданим, бо це не робиться добровільно;
содомія — мужолозтво чи лесбіянство, адже це замах на природу;
невиплата заробленої платні;
утискання чи переслідування сироти або вдови.
А те, що хтось не визнає Бога, гріхом не є: просто ця людина ще не дозріла до віри у Господа нашого. Можливо, колись Бог дасть їй світло…
— Каково представление вашего вероучения о загробной жизни? Что будет с человеком (его душой) после смерти?
— Ми віримо, що Ісус Христос воскрес. Це приклад того, що воскресіння можливе. І ми віримо в життя вічне. Але це буде вже не земне, а, за словами Ісуса, відмінене, відновлене, освячене життя. Люди стануть подібні ангелам, будуть радуватися присутністю Бога. Бачити Бога — це є найвище щастя людини. 
Воскреснуть усі — і праведники, і грішники. Як поступить Господь з останніми, ми не знаємо, але сподіваємося на Боже милосердя, адже навіть у найзатятішого грішника має бути шанс на спасіння через щире розкаяння. 
— Важно ли для вашей общины увеличение ее численного состава? Каким образом она пополняет свои ряды? Используются ли для «агитации и пропаганды» современные средства коммуникации, например социальные сети?
— У Католицької церкви є релігійні телеканали, є «Радіо Марія», є сторінки у соціальних мережах. Усе це активно використовується, аби навернути невіруючих до Бога, і ми бачимо збільшення людей у храмах.
Звичайно, є і природній приріст: ми проводимо багато вінчань, а потім хрещень, і це є також для нас радість.
— Как вы сами пришли к вере в Бога? Почему вы считаете, что именно религия, которую вы исповедуете, является единственно верной?
— Я так вихований — мав щастя рости в екуменічній сім’ї: мій батько був православним, а мати — католичкою. Мамина віра, мамина відданість, мамина молитва зробили на мене величезний вплив. Я не раз засинав під шепіт маминої молитви (бо ми всі разом жили у такій невеличкій хатинці), а інколи, прокинувшись, чув, що мама вже молиться. Навіть у часи релігійних переслідувань мама знаходила можливість хоча б раз на рік нам прийти до церкви на сповідь, помолитися. І це вкарбувалося в мені на все життя.
Католицька віра найкраща для мене, бо вона вселенська, бо це пряма лінія від Ісуса Христа, адже Він назначив своїм намісником апостола Петра і сказав: «Паси мої вівці», бо цій традиції вже майже два тисячоліття і на святому престолі зараз 266-й за рахунком папа римський.
— Какое, на ваш взгляд, значение в XXI веке имеет религиозное мировоззрение вообще и в жизни отдельного человека в частности? 
— Віра — це є сила нашого життя і суспільства, це є наша совість. Там, де є віра, — там є, я б сказав, цивілізація гуманності. Чим сильніша віра у суспільстві, тим більше у цьому суспільстві гуманності і, відповідно, тим краще у ньому життя. Ми можемо порівняти рівень життя народів, котрі жили без Бога, і народів, котрі жили з Богом. Хоча б поглянемо на Європу — католицьку Польщу чи католицьку Австрію…
Для віруючої людини є абсолютною істиною, що побудувати по-справжньому справедливе суспільство без Бога — неможливо. Це вже є запорукою несправедливості. Якщо ми не хочемо Бога — ми нічого путнього не збудуємо. Адже якщо Бог не будує, то даремно ми будуємо.
Тому релігія відіграє величезну роль і в суспільстві, і в житті окремої людини.
— Согласны ли вы с утверждением, что религий много, а Бог один?
— Безперечно! Бог один, а релігія — це тільки дорога до Нього. Це як поїзд: вагони різні, а напрямок, мета — спільні.
***
Благодаря доброжелательной помощи епископа Станислава Широкорадюка и отца Йосифа Щура, настоятеля Свято-Покровского мужского монастыря в Покотиловке Отцов Василиян (УГКЦ), в следующий вторник, 3 декабря, читатели смогут узнать больше о харьковских греко-католиках.

Юрий Ровчак.

Другие публикации цикла «Дороги к храму»:
о проекте
http://timeua.info/post/obshestvo/dorogi-k-hramu-novyj-prosvetitel-skij-proekt-gazety-vremya--17078.html
адвентисты седьмого дня
http://timeua.info/post/obshestvo/dorogi-k-hramu-adventisty-sed-mogo-dnya-17099.html
баптисты
http://timeua.info/post/obshestvo/dorogi-k-hramu-baptisty-17173.html
евнгелисты (хритстиане веры евангельской)
http://timeua.info/post/obshestvo/dorogi-k-hramu-evangelisty--hristiane-very-evangel-skoj-17243.html
иудеи
http://timeua.info/post/obshestvo/dorogi-k-hramu-iudei-17327.htm
караимы
http://timeua.info/post/kharkov/dorogi-k-hramu-karaimy-17432.html

Будем знакомы

Так как не все из действующих на Харьковщине религиозных течений в настоящее время охвачены нашим проектом, тем из них, кто хочет рассказать читателям «Времени» о себе, предлагаем связаться с редакцией по электронной почте rovchak@ukr.net или по телефону 
(057) 728-46-81. Ждем звонков каждую среду с 13.00 до 14.00. 

 

 

Читайте также
Другие материалы рубрики