Харків знову на кордоні з Диким полем

Впродовж останніх 7 місяців Харків майже щодня піддається ракетним та артилерійським обстрілам, втрачаючи будівлі та численні інфраструктурні об’єкти. Сьогодні ми вже розуміємо, що після Перемоги потрібно буде не просто відновлювати все пошкоджене та зруйноване, а робити це принципово по-іншому, з урахуванням максимально можливої безпеки. Як саме?

Фортеця, що прагне розвитку

Іноземні урбаністи, зокрема відомий британський архітектор Норман Фостер, ще навесні висловили свою готовність допомогти Харкову у відбудові, враховуючи сучасні тенденції містобудування, що насамперед мають відповідати викликам зміни клімату, а у нас відтепер – ще й захисту від обстрілів тощо. З іншого боку, ми прагнемо зберегти і відновити в колишньому вигляді дорогі серцю кожного старовинні будинки, пам’ятки, сквери, розташування вулиць, улюблені куточки міста, які з дитинства є в кожного з нас. Тому харківська архітектурна спільнота сформулювала основні принципи майбутньої відбудови міста для врахування їх іноземними колегами, що долучатимуться до цієї роботи.  Про це у Харківському прес-клубі розповіли архітектори Дмитро Фоменко та Ігор Лялюк.

– Наша група безпосередньо спілкується з Фондом Фостера, який складається не тільки з архітекторів, а включає також економістів, проектні бюро з різних країн, що спеціалізуються кожен у своїй галузі: хтось проектує транспорт, хтось – розбудову нових районів тощо, – розповідає Дмитро Фоменко. – Є помилкова думка, що Фостер буде все проектувати. Але задача, що стоїть перед фахівцями, дуже масштабна, щоб її могла виконати одна група.

Насамперед харківські архітектори визначилися з місцем, яке відтепер займатиме Харків на мапі України і Європи. Якщо раніше це був населений пункт на перетині багатьох транспортних шляхів, що сприяло його промисловому та іншому розвитку, то тепер місто опинилося на самісінькому кордоні з державою-агресором. І це навіть гірше, ніж було в ті часи, коли Харків тільки починав своє існування як фортеця на межі з так званим Диким полем, бо відтіль місто не зазнавало таких нападів, як зараз з боку РФ.

– Ми визначили, що Харків – це місто-фронтир, яке знаходиться на кордоні з агресивним сусідом, – каже Дмитро Фоменко. – Тому треба приймати такі рішення, щоб максимально нівелювати погрози такого сусідства. А за менталітетом Харків – як дуже активна людина, що не відпочиває, генерує нові ідеї. Отже, ми взяли за основу, що це активне місто-фронтир.

Чи зменшиться Харків?

Експерти вивчили європейський досвід адміністративного складу міст і пропонують розділити Харків на нові райони, які б відповідали історичному формуванню міста: Салтівка, Павлово Поле, Холодна Гора тощо. Власне, саме так харків’яни завжди говорять про своє місце перебування. А от назвами адміністративних районів користуються хіба що в офіційних документах.

– Сьогоднішні райони та їхні назви не мають нічого спільного з історією міста, – пояснює Ігор Лялюк. – Розділити місто на нові райони важливо, щоб мешканці могли ідентифікувати себе з конкретним місцем та почали брати участь в управлінні цією територією. Наприклад, по кожному району Амстердаму розроблено окрему стратегію, яка узгоджена зі стратегіями інших районів та міста в цілому. І це практика багатьох європейських міст. Нам зараз треба глобально переглянути стратегію розвитку Харкова, бо змінились умови, в яких живе місто, і незрозуміло, як воно житиме надалі. За песимістичними прогнозами Харків може стати втричі меншим ніж був. А може і не стати. Зараз ніхто цього не знає. Але 300–500 тис. мешканців – це один тип міста, а понад мільйон населення – інший. Тут мають бути різні підходи і різна кількість районів.

Занепад великих промислових міст – не новина для західних країн. Детройт в США, Манчестер у Великій Британії та інші міста мають власні історії зменшення обсягів виробництва та кількості населення. Світ зітнувся з цим дещо раніше України, отже, встиг знайти певні «рецепти» зупинки чи уповільнення таких процесів. Вірогідно, цей досвід можна буде пристосувати і для харківських реалій.

Заводські території – під нову забудову

Промисловий розвиток Харкова великою мірою сформував мапу міста. Заводи та фабрики тут розташовувалися і в східній, і в західній, і в південній частинах міста, і навіть у центрі. Тепер багато з них не працюють, а спорожнілі території захаращені або в кращому випадку використовуються під склади. «Время» неодноразово писало про те, як територія заводу «Серп і Молот» використовувалася у якості звалища, куди декілька років нелегально звозили сміття з усього міста. І це, на жаль, не єдиний приклад. Тож, мабуть, нема такого урбаніста, в якого б не «чухались руки» перетворити такі ділянки на щось нове, сучасне і корисне – ділові та культурні центри, житлові райони тощо.

– Від радянського минулого у нас залишилося багато підприємств, які або вже не працюють, або займають 10–15% колишніх площ, – каже Дмитро Фоменко. – Треба розібратися, що кожному підприємству потрібно на сьогоднішній день, і віддати весь порожній простір під нову забудову. Це складний процес, він не вирішується нами, але наша задача – показати, що Харків може розвиватися саме таким чином.

Для територій авіазаводу є інша пропозиція, про неї розповів Ігор Лялюк:

– Якщо раніше через Харків йшли транзитом літаки та потяги в бік Росії, то тепер вже цього не буде. Мені здається, що важливо окреслити цю проблему «тупикового» міста і подумати, що можна зробити, щоб це стало не проблемою, а, навпаки, цінністю. Наприклад, у нас є велика територія авіазаводу. Наврядчи там будуть випускатися літаки. Тому одна з ідей – використати цю територію під малу авіацію. Це наразі новий тип туризму для людей-авіаторів.  Ця територія могла б стати таким хабом для цього. Там можна було б зробити готелі, ресторани, ремонтні майстерні, точки продажу літаків тощо. І долетіти до Харкова з Європи і назад – це було б здорово.

Корисною «родзинкою» колишніх промзон залишаються їхні залізничні колії, що обслуговували великі підприємства, а зараз втратили свою актуальність. Колись керівництво Південної залізниці пропонувало пристосувати ці шляхи для створення швидкісного міського залізничного транспорту, але ця ідея не знайшла відгуку у керівництва міста. Можливо, після війни вона буде втілена в життя.

«Зелений каркас» та підземні шляхи

Велика увага у Європі зараз приділяється озелененню міст. Міні-сади або газони на дахах багатоповерхівок, крихітні скверики у дворах… Засаджується травами навіть простір між трамвайними рейками, щоб міська земля якомога менше нагрівалася сонцем. Фахівці з ландшафтного проектування харківської громадської організації «Другой путь» вже декілька років пропонує об’єднати між собою всі парки, сквери, лісосмуги, береги річок тощо в єдину мережу – так званий «зелений каркас» міста. Такі зелені коридори будуть чудовим місцем відпочинку, до того ж ними можна буде безпечно та приємно пересуватися пішоходам та велосипедистам. Наразі харківські архітектори включили цю пропозицію до плану відновлення Харкова, і вона знайшла відгук у британських колег.

Звісно, життєво важливим для харків’ян є захист від обстрілів. Тому нові сучасні транспортні розв’язки з міркувань безпеки експерти пропонують робити підземними. До того ж, це не псуватиме зовнішній вигляд міста.

– Для нас і для групи Фостера дуже важливо, щоб нові рішення не змінили дух Харкова та його автентику, і в той же час щоб він став максимально зручним для містян, – зазначає Дмитро Фоменко.

В свою чергу Ігор Лялюк додає, що місто має унікальну структуру розташування центральних вулиць, яку обов’язково треба зберегти:

– Базовий шар Харкова, який сформувався до 1914 року, має структуру середньовічного європейського міста. Жодне місто в східній та південній частині України такого не має. Це той ресурс, який посилить Харків у конкуренції з Дніпром, Запоріжжям, Одесою тощо.

Салтівку не зноситимуть

Безумовно, мешканців міста цікавить, чи відбудовуватимуть зруйновані мікрорайони Північної Салтівки, і яким взагалі буде нове житло.

– Оскільки Харків – місто-фронтир, для його мешканців дуже важлива можливість вчасно евакуюватися. Тому ми вважаємо, що не треба будувати хмарочосів, оптимальна поверховість для міста має бути 5–7 поверхів. Нове житло не повинно будуватися на місці старих кварталів. Не буде такого, щоб знести Салтівку, а на її місці побудувати нові райони. Все це відбуватиметься набагато м’якіше. Спочатку будуватимуться нові райони, в які люди будуть переселятися за бажанням. Ці нові райони матимуть підземні паркінги подвійного призначення, а в ідеалі – комунікацію з іншими районами, куди можна було б безпечно проїхати під землею.

Звісно, поки що все це – лише плани. Певно, ще буде багато обговорень та більш детальних проектів і пропозицій як від іноземних, так і від вітчизняних урбаністів. Для нас, харків’ян, важливо розуміти, куди рухатиметься місто на новому етапі свого існування.

Олег Перегон, журналіст