Алевтина Гуцал: «Рішення сьогодні ухвалюються до слів»

Ми живемо в час, коли штучний інтелект перестав бути темою майбутнього й став частиною повсякденного життя.

Сьогодні за лічені хвилини можна створити текст, презентацію, стратегію, візуал або навіть «особистий бренд».

На цьому тлі змінюється не лише ринок професій, а й сама логіка довіри.

Маркетинг і піар залишаються, але дедалі частіше не дають очікуваного результату.

Причина проста: рішення сьогодні ухвалюються до слів.

До інтерв’ю.

До заяв.

До офіційних позицій.

Люди орієнтуються не на те, що їм говорять, а на те, що вони зчитують —

із цифрового сліду, поведінки, реакцій, пауз і невідповідностей.

У цій новій реальності з’являється поняття Digital Identity — цифрова ідентичність.

В Україні цей напрям лише формується.

Проте саме він стає ключовим — для бізнесу, брендів, публічних людей і політики.

Наша розмова — про цифрову ідентичність, довіру та реальність в епоху штучного інтелекту

з Алевтиною Гуцал, співзасновницею Drimm Press Office, експерткою з цифрової ідентичності та цифрових комунікацій.

— Почнімо з базового. Що таке цифрова ідентичність? Чому людям так складно зрозуміти, про що йдеться?

— Тому що всі звикли до маркетингу й піару.

А цифрова ідентичність — це не про те, щоб «розповісти про себе».

Якщо зовсім просто:

PR — це те, що ви хочете про себе сказати.

Цифрова ідентичність — це те, що говорить про вас без вас.

Те, що люди зчитують ще до того, як ви щось пояснили.

— Що саме «говорить без нас»?

— Усе.

Як ви виглядаєте в цифровому просторі.

Як реагуєте на критику.

Як поводитеся в кризі.

Де ви послідовні, а де — ні.

Іноді одна пауза говорить більше, ніж довгий текст.

— Чому відсутність цифрового образу — це проблема для бізнесу чи бренду?

— Тому що порожнечі не існує.

Якщо у вас немає вибудуваної цифрової ідентичності, її за вас сформують інші.

Ринок.

Конкуренти.

Випадкові інтерпретації.

Фрагменти контенту без контексту.

І дуже часто — не на вашу користь.

— Багато хто вважає: у нас хороший продукт, сильна команда, досвід. Хіба цього недостатньо?

— Сьогодні — недостатньо.

Продукт спочатку зчитують, а вже потім вивчають.

Якщо образ не викликає довіри, до суті просто не доходять.

Це як чудова книга з обкладинкою, яку не хочеться відкривати.

— Чим цифрова ідентичність принципово відрізняється від маркетингу й піару?

— Маркетинг і піар — це інструменти просування.

Цифрова ідентичність — це фундамент.

Це не кампанія і не запуск.

Це архітектура присутності:

як ви виглядаєте в цілому,

а не в окремий момент.

— Чи можете навести зрозумілі приклади, де цифрова ідентичність реально працює?

— Звісно.

Якщо говорити про глобальний бізнес, достатньо подивитися на Apple.

Це бренд, якому майже не потрібно пояснювати себе.

Послідовність, простота й сенс уже закладені в його цифровій ідентичності.

Коли Apple випускає продукт, люди заздалегідь розуміють, чого очікувати.

Або Teslа.

Компанія існує в постійній турбулентності, але не втрачає цілісності образу.

Це не про ідеальність — це про впізнавану реальність.

— А якщо говорити про публічних осіб?

— Показовий приклад — Ілон Маск.

До нього можна ставитися по-різному, але його цифрова ідентичність зчитується миттєво.

Він не виглядає «сконструйованим образом».

Він виглядає справжнім.

І саме це викликає або довіру, або дискусію — але не байдужість.

— Що відбувається в Україні, де цей напрям лише зароджується?

— Ми бачимо сильні бізнеси з розрізненим цифровим образом — і вони програють.

Ми бачимо публічних людей із правильними словами й красивими постами, але без відчуття живої людини.

Аудиторія це зчитує дуже швидко.

— Чи були у вас подібні кейси на практиці?

— Так.

До нас приходили бізнеси з фразою:

«У нас усе є, але нам не довіряють».

І виявлялося, що сайт говорить одне,

соцмережі — інше,

публічні коментарі — третє,

а поведінка власника — четверте.

Ми не змінювали продукт.

Ми вибудовували єдиний цифровий образ.

І довіра поверталася — без збільшення рекламних бюджетів.

— Сьогодні за допомогою штучного інтелекту можна створити будь-який образ. У чому головна загроза?

— У симуляції.

Сьогодні можна за вечір створити «ідеального експерта».

І людина, яка не вміє читати глибину, легко сприйме картинку за реальність.

Цифрова ідентичність — це про здатність відрізняти справжнє від згенерованого.

— Де проходить межа між стратегією й маніпуляцією?

— Там, де цифровий образ починає жити окремо від реальної людини.

Саме тому тут критично важлива цифрова гігієна:

розуміння, що можна підсилювати,

а що підміняти не можна.

— Чому цифрова ідентичність особливо важлива в контексті майбутніх виборів в Україні?

— Тому що політична довіра формується в цифрі.

Задовго до дня голосування.

Теледебати застарівають.

Національні марафони перестають переконувати.

А цифровий простір стає головним полем довіри й недовіри.

— Тобто вибір відбувається ще до самих виборів?

— Саме так.

Люди дивляться на поведінку, реакції, послідовність.

На те, де людина справжня, а де грає роль.

Бюлетень — це фінал.

Рішення ухвалюється раніше.

— Як тут пов’язана жіноча повістка й гендерні квоти?

— Напряму.

Цифрова ідентичність дозволяє жінкам не копіювати чужі моделі сили.

Не грати агресію.

Не доводити, що вони «не гірші».

А зберігати власний голос і власну форму впливу.

— Якщо підсумувати: навіщо сьогодні працювати з цифровою ідентичністю?

— Щоб у світі, де можна згенерувати що завгодно, справжнє залишалося видимим.

Щоб між реальною людиною та її цифровим образом не виникав розрив, який руйнує довіру.