Сьогодні «Житлобуд-1» розпочав відновлювати житлові будинки, що зазнали значних ушкоджені внаслідок ворожих обстрілів. Зараз відновлювальні роботи ведуться у трьох мікрорайонах Харкова. Під час війни декому це здається ледь не безумством: адже ворог не залишає місто у спокої і обстрілює Харків щодня. «Прилітає» скрізь по усьому місту, тож немає жодних гарантій, що у відновлений будинок знову не влучить ракета або снаряд.
На противагу цьому влада висуває свої беззаперечні аргументи. По-перше, кажуть у мерії, через руйнування ворогом житлових будинків понад 150 тисяч харків’ян залишилися без даху над головою. Частина з них перебуває в інших регіонах України, чимало харків’ян — за кордоном, але значна кількість «безхатьків», що стали ними внаслідок війни, залишилася у місті. Вони не мають де жити і шукають притулку у домівках друзів, мігрують по знайомих, почуваючись незручно через те, що обтяжують своєю присутністю господарів, поневіряються по непристосованих для постійного житла спорудах. А то й просто живуть на руїнах свого будинку. Що буде з ними взимку?
По-друге, через зруйновані квартири чи під’їзд неможливо буде постачати тепло у вцілілі квартири під час опалювального сезону. Отже ці мешканці будуть вимушені замерзати у своїх оселях, а морози дощенту зруйнують будинки, що не опалюються.
Відтак влада вирішила відновлювати зруйновані житлові будинки. Втім чи повернуться мешканці до цих будинків? Чи захочуть в них жити? А можливо продадуть свої квартири з огляду на певні ризики?
«Я хочу повернутися у рідний будинок, до своєї квартири»
— Мій будинок зруйновано російськими ракетами, уламки, що влучили в квартиру, знищили ее цілком, вона вигоріла вщент, — розповідає харків’янка Вікторія Чорна. — Навіть сантехніка розплавилася — у нашій квартирі не залишилося нічого.
Вікторія з родиною мешкала на Північній Салтівці. Фото її поневіченої дев’ятиповерхівкі свого часу облетіло увесь інтернет.
— Наш будинок розташований близько до окружної дороги, в нього влучило кілька ракет, — додає вона. — На щастя, на той момент нас в будинку вже не було.
— Десь близко полудня 24 лютого до нашого будинку прийшли військові і почали усіх виводити з квартир, — розповідає далі Вікторія. — Ми нашвидкуруч зібрали речі і поїхали до наших друзів, що мешкають у Данилівці. Там ми ховалися у підвалі їхнього приватного будинку.
Вчасна втеча з врятувала їхні життя.
— Нам пощастило, — коротко резюмує Вікторія.
Зараз Вікторія з молодшою донькою мешкають у Німеччині. До того кілька місяців поневірялись по Україні, шукаючи прихистку у друзів та добрих людей.
— Я так люблю своє місто, свій район, свій дім, ні нащо інше їх не проміняю, — запевняє Вікторія. — Ще до війни ми багато подорожували Європою і мені є з чим порівнювати. Я дуже хочу повернутися у свій будинок, до своєї квартири. Мені часто сниться наша квартира на Північній Салтівці ще цілою — така затишна, така рідна.
Зі слів Вікторії, мешканці будинку сподіваються на позитивне рішення щодо його відновлення. Наразі це питання знаходиться на розгляді.
— Чи повернемося ми у свої квартири, якщо наш будинок відновлять? Ми обговорювали це питання з сусідами у чаті, який створили ще до війни,- зазначає Вікторія. — Найбільше сьогодні нас хвилює безпека проживання у такому будинку. На перший погляд, здавалося, що будинок не підлягає поновленню, наш під’їзд надто пошкоджений, але в будинку є інженери і будівельники і вони кажуть, що навіть у такому стані наш будинок небезнадійний. Більшість мешканців мріють, щоби будинок все ж таки відновили і ми знову повернулися у свої квартири. Не хочуть повертатись лише кілька родин.
За словами Вікторії, мешканці мають страх, що їхній будинок можуть знести, і коли вони повернуться з евакуації, опиняться просто неба. Або й далі змушені будуть залишатись на чужині — на невизначений термін, бо немає куди повертатись.
— Навіть, якщо і дадуть компенсацію за втрачене житло, чи можна буде за ці кошти придбати нову квартиру, не гіршу за ту, що була? Це питання бентежить усіх мешканців, — зізнається Вікторія. — Тому переважна більшість нас за відновлення нашого будинку.
«Попиту на квартири немає. Навіть на вцілілі»
— Попиту на житло, навіть на вцілілі квартири, зараз немає, — констатує Олена Манжос, директорка компанії «ХАН ( Харківське агентство нерухомості)». — Ринок нерухомости наразі мертвий. Покупців немає. Навіть, коли власник віддає нерухомість практично задарма. Наприклад, однокімнатну квартиру на Салтівці, в районі медичного комплексу, яка до війни коштувала 30 тисяч доларів, виставили на продаж за 19 тисяч доларів. Навіть за такою ціною нею ніхто не зацікавився. Ціну знизили ще — до 14 тисяч доларів. Знову ніхто не виявив інтересу. Лише за ціни 12,5 тисяч доларів покупці дали завдаток. Це лише 30% від вартості.
За словами Олени Манжос, вартість квартири сьогодні визначає не власник нерухомості, як це було до війни, а покупець.
— Визначальним є попит, — підкреслює вона. — Продати житло хоче багато хто. Адже чимало людей вирішили не повертатися до Харкова, планують залишитись за кордоном, де знаходяться зараз в евакуації, будувати там нове життя. Тому готові продати квартири за безцінь. Але їх ніхто не купує. Ніхто не хоче ризикувати. Люди зосереджені зараз на тому, аби вижити, а не на вкладанні коштів у нерухомість. На Салтівці є будинки, де не було жодного «прильоту». В одному з них виставили двокімнатну квартиру на 15-му поверсі 16-типоверїхівки, з великою кухнею та покращеним плануванням. До війни ця квартира коштувала до 50 тисяч доларів. Сьогодні її виставили за 17,9 тисячі доларів. І жодного відгуку. Тому на відновлені квартири, якщо хтось побажає їх продати, тим більше попиту зараз не буде.