Чи є у війни правила?

Чи є у війни правила? В чому вони полягають? Навіщо їх знати і виконувати? Яка відповідальність за їх порушення? На ці та інші запитання відповіли фахівці Міжнародної гуманітарної організації «Geneva Call».

Звідки правила взялись та навіщо їх потрібно знати?

Першу Женевську конвенцію було підписано 12-ма державами ще в серпні 1864 року. Головним ініціатором був Жан Анрі Дюнан, який побачивши у 1859 р. в Італійському Сольферіно, після битви, величезну кількість (23000) поранених та вбитих, покинутих на напризволяще, пройнявся ідеєю про необхідність створення нейтральної організації, яка б допомагала пораненим солдатам з обох боків. Згодом було створено «Міжнародний комітет Червоного Хреста». Зараз правила війни регулюються Міжнародним Гуманітарним Правом (МГП), яке базується на 4 женевських конвенціях 1949
року.
Навіщо треба знати правила війни, зокрема військовим? Насамперед для того щоб не стати військовим злочинцем, бо Женевські конвенції ратифіковані Україною та обов’язкові до виконання, тобто якщо Український військовий порушив їх, навіть захищаючи батьківщину від нападників, його можуть притягнути до кримінальної відповідальності. МГП має перевагу над місцевим законодавством та застосовуються однаково для усіх сторін конфлікту, навіть якщо вони його не визнають! Воєнні злочини не мають терміну давності, територіальної прив’язки та не підлягають амністії! Але ж треба бути об’єктивними –вивчити та зрозуміти всі ті правила під силу не кожному, навіть юристам. Тому, як зазначив Микола Юрлов, радник з питань права і політики Київського осередка «Geneva Call», фахівці їх організації, яка працює по всьому світі, ставлячи на меті  захист цивільного населення та підвищення поваги до Міжнародного гуманітарного права зі сторін всіх учасників конфлікту, видокремила з МГП декілька основних, на їх думку, правил та принципів, і намагаються донести їх зрозумілою для всіх мовою. Нещодавно відповідні тренінги для військових та цивільних пройшли
у Харкові. На яких, за запрошенням координатора проекту в Харківській області Миколи Благовестова, побував і автор.

У війни теж є правила

Перше правило – розрізнення: цивільні люди, як і цивільні об’єкти, знаходяться під цивільним захистом! Але цей статус можна втратити. Наприклад, по школі або лікарні стріляти заборонено, але якщо там розміщуються військові або розташована військова техніка, тим паче з якої здійснюються обстріли, такий об’єкт втрачає цивільний захист і може
розглядатися як військова ціль. Це стосується і людей. Тому військовий зобов’язаний відрізнятися від цивільного населення — мати форму, відзнаки, тобто ідентифікувати себе як військового, бо він є – законною військовою ціллю. По цивільних стріляти заборонено! Навіть поліцейські та інші формування, які мають зброю, але залучені до підтримки правопорядку серед цивільного населення, також мають цивільний захист. Не можна вражати і військових медиків та капеланів, не зважаючи на те, що вони можуть бути одягнені у військову форму. Але як що хтось, в тому числі цивільний, почне приймати безпосередню участь у конфлікті, з будь якого боку, він відразу перетворюється на легітимну військову ціль. Правило пропорційності застерігає: не починайте атаку, якщо супутня шкода цивільним може бути більшою за військові здобутки!
Заходи безпеки — навіть якщо ціль військова та є погодження з супутніми втратами, треба докласти всіх зусиль для того, щоб мінімізувати вплив на цивільне середовище, а цивільним треба триматися якнайдалі від місць бойових дій чи військових об’єктів!
Методи та способи ведення війни — комбатантам неможна використовувати заборонену зброю, в тому числі некеровані міни, та вести війну протиправними методами. Взагалі, використання протипіхотних мін – це тема окремої статті, зараз лише зазначу що, зі слів експертів «Geneva Call», МГП дозволяє використання виключно керованих мін, тобто так звана «розтяжка», яка дуже популярна завдяки художнім фільмам, — є забороненою!
Поранені та вбиті — медичну допомогу треба надавати усім без виключення і в доступному на той час обсязі! Навіть супротивнику. При тому не може бути ніякої дискримінації — ворогу допомога може бути надана в першу
чергу, це залежить від стану пораненого…
Затримання — військовослужбовець не може нікого затримувати! Виключенням є лише два випадки: коли достовірно відомо, що людина вчинила кримінальній злочин, при цьому положення МГП вимагають негайно передати затриманого відповідним службам, і в разі забезпечення безпеки самого затриманого.
Живий щит — комбатантам не дозволяється брати заручників та використовувати «живі щіті», навіть за власної згоди людини. Цивільним треба пам’ятати – якщо їх взяли в заручники, вони залишаються під захистом гуманітарного права, яке забороняє катування та поводження з ними таким чином, що принижує людську гідність. Це стосується і полонених.

Переміщення цивільних — цивільних треба переміщувати тільки за допомоги цивільного транспорту. У разі, коли є невідкладна військова потреба або цього потребує особиста безпека громадян і нема відповідного транспорту, необхідно максимально переобладнати військовий, прибравши з нього зброю та інше військове обладнання, використовувати білий прапор, тощо…
Заборона грабежу, злодійства, мародерства! Тут треба зазначити, що допускається використання речей вбитих супротивників, але лише в разі нагальних військових потреб.
Забороняються всі види сексуального насилля по відношенню до будь кого.
Діти — згідно з Українським законодавством, дитиною вважається людина до 18 років. Дітей треба поважати, не спілкувактися з ними без дорослих і ні в якому разі не залучати до участі у військових діях.
Медичний персонал лікарні та швидкі – захищені! На них не можна нападати! При тому, використовувати військовими захисні символи гуманітарних місій для омани – заборонено!
Військові зобов’язані виконувати та повинні попереджати порушення цих правил, а командири вимагати їх виконання від підлеглих.
Поради волонтерам:
Не наближайтесь до «нуля»! — застерігає інструктор «Geneva Call» В’ячеслав, — коли волонтер знаходиться на рівні взводних, ротних опорних пунктів, він втрачає цивільний захист! Тому щоб не ризикувати своїм життям, краще зустрітись та передати допомогу хоча б на КПП батальйону бригади, за 3-5 кілометрів від лінії зіткнення, бо на «нулі» ви перетворюєтесь на легітимну військову ціль, навіть с точки зору МГП, — підкреслює експерт. З його слів, під час збору гумдопомоги, зберіганні або інших дій, націлених на поміч армії, людина знаходиться під цивільним захистом, який зберігається до моменту передачі цих речей безпосередньо військовим –під час передачі волонтер перетворюється на легітимну ціль! Також треба звернути увагу на одяг та транспортні заходи – краще, щоб вони відрізнялись від військових і
вас не можна було сплутати з комбатантами! Той, хто знаходиться поряд або комунікує з військовим, повинен розуміти ризики — бути ідентифікованим супротивником як законна ціль.