Чи готові лікарні та пологові будинки Харкова до раптових відключень електроенергії?

Терористичні удари російських окупантів по критичній інфраструктурі Харкова, зокрема, по найбільшій у регіоні ТЕЦ-5 — це відповідь рашистів за їхній нищівний розгром на харківському напрямку і звільнення мешканціз міст і сел Харківської області, що півроку  жили в окупації.

Внаслідок ракетного удару по ТЕЦ-5 у квартирах харків’ян зникли світло та водопостачання, у підземних тоннелях  метро зупинилися потяги з людьми, припинився  зв’язок “Укртелекому”. Але найгірше, що без електрики залишилися операційні та реанімації у лікарнях, пологових будинках та перинатальних центрах  міста. Як медичні заклади Харкова пройшли цей критичний для життя пацієнтів момент? Чи готові вони до раптових відключень електроенергії у подальшому?

 “Реанімації продовжили працювати в автономному режимі”

— В той період, коли припинилося постачання електроенергії  і на усіх поверхах, у всій лікарні зникло світло, в усіх критичних службах — реанімаціях та операційних  увімкнулися блоки безперебійного живлення. Усі реанімації продовжили працювати у автономному режимі, там навіть не зрозуміли, що взагалі трапилося, — розповідає Ігор Кузнецов, завідувач відділення кардіології однієї з найбільших лікарень Харкова. — По-перше, усе медичне обладнанні, що працює у реанімації, має вбудовані акумулятори. По-друге, у кожній реанімації є блоки безперебійного живлення. Це такі великі акумулятори. У нашому відділенні вони стоять у реанімації, у спеціальних нишах. Це було ще до війни, адже у нас не вперше вимикається електрика. Блоки безперебійного живлення забезпечують електроенергією усі прилади у реанімації. Розраховані вони приблизно на дві години роботи. І по-третє, у нас є кілька досить потужних генераторів на території лікарні, які автоматично підключаються до лікарняної мережі, коли зникає централізоване електропостачання.

— В ангіографах блоків безперебійного живлення вистачає на 40 хвилин роботи, цього цілком достатньо, тому що час увімкнення основного генератора становить 3-5 хвилин, — пояснює Ігор Кузнецов. — Коли увімкнувся основний генератор, у всій лікарні з’явилося світло, запрацювали ліфти. Але ми все одно просимо персонал не вмикати електрочайники, холодильники, інші електроприлади, адже дія генератора не безмежна.

Ургентних операцій, за словами завідувача відділення кардіології, в той день не було.

—  Але наступного дня знову відбулося знеструмлення електромережі, але ангіограф продовжив  працювати в автономному режимі, — зазначає він. — Втім є суто технічна проблема. Коли ми знову вмикаємося у міську електромережу, ми вимушені відключати обладнання, тому що при вмиканні через стрибки струму у нас згорів  монітор ангіографа. Це не найгірше, що могло статися, але ми розуміємо, що  могло вийти з ладу щось більш важливе.

Кардіологічне відділення — це не лише сучасне “розумне” обладнання, що рятує життя, але й  пацієнти, що потрапляють на лікарняні ліжка. Що змінилося у структурі серцевих захворювань за час війни?

— Сьогодні інфаркт значно помолодшав, — відзначає Ігор Кузнецов. -Наразі у нас велика кількість молодих чоловіків з інфарктами — це люди 30-50 років. Питома вага інфарктів перемістилася з людей похилого віку на більш молодих. Зараз у нас у реанімації лише одна жінка віком 70+, решта — чоловіки до 50 років. Від стресу внаслідок війни вони вживають алкоголь, палять, а це провокує зростання кількості інфарктів.

 “Народилася дівчинка!”

— Коли сталося відключення світла, в той час в операційній відбувалася операція. Кесарів розтин. В результаті народилася дівчинка! Здорова! З молодою матусею також усе добре. Дякувати Богу, що усе відбулося без ускладнень! — розповідає Світлана Коровай, головна лікарка  міського перинатального центру.

— Нашого генератора вистачає лише на пологовий зал та операційні, — зазначає вона. — Генератор не дуже потужний, тому ми до нього підключили лише стратегічні наші об’єкти. Зараз ми розробляємо технічну документацію на більш потужний генератор, який би забезпечив електрикою увесь наш комплекс.

Щодо породіль, то їх з початку війни, за словами  Світлани Коровай, стало значно менше.

— Більше половини вагітних з огляду на небезпеку виїхали з Харкова у більш безпечні місця, — зазначає вона. — Якщо раніше у нас було  300-400 пологів на місяць, то за весь  період з початку війни — лише 700. Майже утричі менше.

 “Ми замовили два генератора і котел”

— Як тільки почалася війна ми придбали дизельний генератор суто для операційних та реанімації. Точніше, нам його дали у користування, — ділиться Микола Красносельський, директор Институту радіології та онкології НАМН України. —  А зараз ми замовили два генератори по 15 кіловат, які забезпечать роботу цілої клініки. Генератори вже йдуть до нас з Німеччини, днями ми маємо їх отримати. Також ми замовили ще твердопаливні котли, щоби у нас була автономна система опалення і ми не залежали від центральної тепломережі.

На скільки вистачає генератора?

— Генератор працює на дизельному пальному, — пояснює  Ігор Кузнецов, завідувач відділення кардіології. — Тобто треба мати запас пального принаймні на добу, знаючи, скільки генератор “з’їдає” його під час роботи. Споживання пального залежить від його потужності. Якщо генератор працює на повну потужність, у нього максимальне споживання дизельного пального — це кілька тонн на добу.

— Генератор треба постійно дозаправляти, а це виходить надто коштовно, — додає Світлана Коровай, головна лікарка  міського перинатального центру. — Весь час пальне треба підвозити цистернами. Справа в тому, що ми можемо купувати пальне, але зберігати його  на території лікарень заборонено. На заправках пальне є, і ми купуємо його, щоби воно зберігалося там, аж до нашої потреби.

За словами очільниці міського перинатального центру, харківська військова адміністрація видає лікарням талони на дизельне  пальне для генераторів і наразі проблеми з цим поки немає.

 Не працювала служба 103

За словами Віктора Забашти, директора харківського  Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф під час вимкнення електроенергії припинила роботу служба 103.

— ”Укртелеком”, маючи просто шалені прибутки, не міг забезпечити безперервну роботу своїх АТС, — наголошує він. — Але ж можна було  купити принаймні хоч якийсь безперебійник чи генератор, або в решті решт випросити їх у благодійників. Я доповів про цю ситуацію губернатору, на даний момент за його втручання цю проблему вирішено. У період вимкнення електроенергії, коли не працювала служба 103, дзвінки приймала служба 112. Недодзвонів не було. «Прилетіло» у Лозову, звідти додзвонились, наша бригада оперативно виїхала туди, а також на інші об’єкти, де були поранені.