Что в имени твоем?
Совершенно неожиданно на одну из прошлых публикаций «Времени» откликнулся постоянный читатель нашей газеты харьковчанин С. Л. Абдула.
«Неожиданно» — потому что с момента, когда свет увидела статья «Наши земляки: русские», некоторые положения которой оспаривает Сергей Леонидович, прошло уже почти полтора года. Напомню, что тогда на вопросы газеты «Время» в рамках проекта «Наши земляки» отвечал председатель Харьковского общества восточных славян Михаил Годунов.
Слово С. Л. Абдуле:
«В газеті «Время» від 29.09.2020 р. в інтерв’ю газеті М. Годунов стверджує, що назва міст Богодухів, Борова, Валки, Зміїв, Соколове — російського походження, від слів «бог» і «дух», «бор», «малых валов», «змей», «лозы», птиці «сокол». Начебто українське звучання згаданих назв відрізняється від російського.
Зупинимося на походженні назви міста Валки. У Валківській енциклопедії І. Лисенка сказано, що урочище Валки відоме ще з домонгольських часів і жили там руські люди (з Київської Русі) і половці, що підтверджує археологія. Тож не дивно, що назва урочища була перенесена на російську фортецю, а потім і на українське місто Валки. Заселення Слобожанщини йшло переважно з Правобережної України і Полтавщини. У 70-х роках XVII століття у Валках, за даними тієї ж енциклопедії, жив 741 українець і жодного росіянина. Охорону земель Слобожанщини перебрали на себе козацькі полки.
В своєму інтерв’ю М. Годунов також стверджує, що назва річки Мжа походить від російського слова межа, тобто гранична ріка. Проте в згаданій енциклопедії сказано, що назва річки вперше згадується в документах 1545 року. Витоки назви річки йдуть від скіфської історії і походять від іранського слова «могла» (мокрий холодний туман), яке згодом трансформувалось в слово «мжа», а в народній мові — мож.
А ось що стверджує директор Центру краєзнавства ім. ак. Б. Т. Тронька Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Сергій Куделко в листі від 11 червня 2021 р., відповідаючи на мої запитання щодо походження назв інших міст краю.
Походження назви м. Богодухів дослідники пов’язують з першою в місті церквою на честь православного свята «Бога і Духа Святого». Місто розташоване на р. Мерлі (басейн Дніпра), раніше мало назву Дяків Острог. Вперше сучасна назва зустрічається в царському указі від 1672 р.
Смт. Борова виникло з хутору та слободи Борової. Ця назва місцевого походження від найменування лівої притоки Осколу — р. Борової, яка тече крізь сосновий бор, що простягнувся на 20 км.
Місто Лозова виникло усередині ХІХ ст. та отримало назву від р. Лозової, яка в свою чергу походить від лози, що колись рясно зростала на її берегах. Назва досить прозора та має українське походження.
С. Соколове (до 1971 р. — Соколів) — одне з найдавніших на Слобожанщині. Це козацьке село, яке відігравало помітну роль в історії нашого краю. Його назва пов’язана з українськими переселенцями, які осіли тут усередині ХVII ст.
Місто Зміїв — теж одне з найдавніших у нашому краї. Відомо, що новгородський князь Ігор Святославович у 1180—1185 рр. заснував ряд укріплень, у тому числі Змієве городище. Одні дослідники вважають, що назва походить від змій, які водилися у місцевих лісах, інші звертають увагу, що обабіч городища були насипані оборонні вали, що в народі називали Зміїними.
Прочитавши в газеті« Время» згадане інтерв’ю, я пригадав, як мій товариш по службі на прізвище Шпаков розповідав, як його батько Шпак, «безпашпортний» селянин, був призваний до лав радянської армії, а там у військовому квитку до його прізвища додали закінчення «ов».
Інтерв’ю М. Годунова свідчить, наскільки живучі старі традиції — все русифікувати».