Гуманітарні вантажі та в’їзд на окуповані території Харківщини - заборонено. Волонтери не можуть доставити для важкохворих життєво необхідні ліки

Українська армія стрімко звільняє окуповані території у Харківській області. Минулого тижня під час контрнаступу Збройні Сили України звільнили від рашистських окупантів  понад 30 населених пунктів Харківської області.

В той же час частина окупованих міст і сіл Харківщини ще чекає на своє звільнення. Люди, відрізані від територій, підконтрольних Україні, перебувають, ніби у вакуумі. Які проблеми вони відчувають? Чого найбільше потребують? Чи можна їм допомогти?

 “В глухому куті”

— Найгостріша проблема зараз — це доставка  на окуповані території гуманітарних вантажів, зокрема ліків, — наголошує Олена, волонтерка. — Насамперед, це інсуліни, препарати для онкохворих, ліки для хворих на серцеві захворювання та гіпертоніків. Наразі у цьому питанні суцільний глухий кут. Майже два місяці ми не можемо передавати на окуповані території ліки для важкохворих, від приймання яких залежить їхнє життя.

— Справа в тому, що Харківське обласне управління СБУ разом з Харківською військовою адміністрацією мають встановити норми та чіткі правила доставляння гуманітарних вантажів на окуповані території, і ліків в тому числі. Має бути визначений перелік того, що можна передавати на окуповані території, а що заборонено, як це, наприклад, зробили у Запорізькій області, на території якої діє другий за чисельністю коридор з окупації. Їх всього два — і найбільший на Харківщині. Втім на Харківщині такого документу і досі немає, — зазначає Олена. — А відтак передавати на окуповані території нічого не можна взагалі. На усі наші звернення, запити і листи Харківська військова адміністрація запевняє нас, що порядок передання гуманітарної допомоги на окуповані території розроблений. Однак вони його нам  не показують. Цього документу або немає, або з якихось причин нам його не хочуть надавати. Натомість на Запоріжжі такий порядок діє — і переміщення вантажів, і переміщення людей. В Харківській області  — ні, ніби у нас  немає окупованих територій.

Ще одна проблема, на яку звертають увагу волонтери.

— Окрім доставляння ліків, необхідно визначити ще правила в’їзду на окуповані території, принаймні, у надзвичайних ситуациях, — вважає волонтерка Олена. — Наприклад, щоб забрати важкохворих, лежачих або інвалідів, що залишилися без допомоги. Наразі нічого з цього немає. В’їзд на тимчасово окуповані території заборонений. У нас за жодних обставин неможливо в’їхати на окуповану територію. З одного боку, це зрозуміло, не треба людей пускати в окупацію, наражати їх на небезпеку, вони можуть стати  живим щитом для окупантів. Але ж є вийнятки — на похорон батьків, забрати важкохворих, лежачих, інвалідів або маленьких дітей. Таких випадків чимало й можна було саме для них зробити пропускний режим з жорсткими перевірками.

За словами волонтерки, заборона в’їзду спричиняє складні життєві ситуації, які неможливо розв’язати.

— Як ми знаємо, пенсійні кошти на окуповані території не надходять, — зазначає Олена, — Через це деякі люди похилого віку з окупованих територій почали їздити до Харкова, щоби знімати з карток пенсійні гроші. Наразі усі вони застрягли у Харкові — на окуповану територію їх вже на пустили. З 20 липня вони знаходяться на підконтрольній території Україні. Вони тепер живуть у Харкові. Це кілька сот людей.

 “Пропустіть нас, щоби ми могли усе це привезти людям!”

— Люди, що живуть в окупації,  потребують ще побутової хімії та  засобів гігієни. Це пральні порошки, рідина для миття  посуду, зубні пасти, шампуні та багато іншого, — зазначає Олена. — Якщо ці товари і продаються, то за цінами, що у 5-10 разів перевищують українські. Люди не мають коштів, за що купувати найнеобхідніше, а ми не можемо їм привезти те, чого вони потребують. Зокрема, це електротовари — чайники, звичайні лампи, а також автозапчастини. Люди не можуть підрихтувати  навіть старенькі «жигулі». Якщо запчастини і є, то треба їхати десь за сто кілометрів, шукати їх по магазинах, і ціни на них також зросли у 2-3 рази. Продукти не пропускають російські військові. Відбирають їх на блок-постах. “Асвабадители” стверджують, що вони самі забезпечать населення продуктами на захопленій ними території. Люди кажуть, що росіяни привозять якусь гуманітарку, але дуже мало, це продукти низької якості, часом з простроченим терміном вживання.

За словами волонтерки, люди в окупації не мають найнеобхіднішого і лають владу через те, что вона не йде їм назустріч, ігноруючи  їхні потреби.

— Ми ж не просимо у влади нічого, — наголошує Олена. — Ми самі з’ясовуємо, що потребно людям, самі купуємо все необхідне за донати та пожерти. Лише пропустіть нас, щоби ми могли усе це привезти людям!

 ”Вже немає потреби в евакуації, території звільнили”

Жодного офіційного коментаря, з яких причин заборонено в’їзд на окуповану територію, навіть у разі надзвичайних життєвих обставин, є чи немає переліку правил, які регулюють доставку гуманітарного вантажу на окуповані території, як це відбувається у Запорізькій області, зокрема, ліків для  важкохворих,  редакція так і не отримала. Тиждень марного телефонного полювання, аби отримати відповіді на редакційний запит. Щоправда, одного разу слухавку таки взяли. Вийшла така побіжна розмова.

— Є чимало неоднозначних ситуацій, — зазначила прессекретарка Харківської ОВА Олена Шаповал. — Деякі речі ми коментувати не можемо. Зазначу, що офіційно зеленого коридору з окупованих територій у нас немає. Є волонтерські організації, які вивозять звідти людей. Знаєте, є випадки, коли людину евакуювали з окупації, а за тиждень вона знову хоче повернутися назад. Є випадки, коли на окуповану територію люди намагаються завезти товари.

— Ми не можемо гарантувати безпеку як волонтерам, так і мешканцям. Адже в’їзд та виїзд з окупації — це великі ризики, — наголосила очільниця. І пообіцяла надіслати відповіді на редакційні питання за годину.

Але ні за годину, ні наступного дня, ні за три дні  відповіді на редакційні питання так і не надійшло, навіть після чергових нагадувань у месенджері.

Втім, коли матеріал був вже готовий, у месенджер прийшло повідомлення. Цитую: “На щастя, вже немає потреби в евакуації, території звільнили”. Усі? Хіба усі населені пункти Харківської області  звільнили від окупантів? Хіба там, де ще панує ворог, люди не потребують ліків, а важкохворі та інваліди негайної допомоги, від якої залежить їхнє життя?

Півроку частина Харківщини живе в окупації.