Харків’яни захищають своє право жити!
Половина будівлі — архітектурне диво, інша – апокаліптичні руїни. Ти заходиш у затишний харківський дворик, і натикаєшся на килим з битих цегли, шиферу, скла, а також мирних та, мабуть, доволі земних, мрій його цивільних мешканців. Але у цьому місті живуть мужні люди. Їх не залякаєш смертоносними ударами артилерії, авіації та примхами долі. Вони мужньо протистоять російським окупантам, які прийшли забрати їхні життя та свободу.
“Кислий” – широкоплечий, міцний чоловік. За поставою, жестами та мовленням у ньому легко виявити кадрового офіцера. І він, справді, колись служив у лавах Збройних сил України, брав участь в Антитерористичній операції.
“24 лютого після перших вибухів япішов спочатку у свій райвійськкомат. Потім по радіо почув: “Паспорт-код, даємо автомата, і на захист Харкова”. Я відразу пристав на цю пропозицію, й ось я у лавах НГУ. Спочаткупризвався на посаду рядового. Але зараз на офіцерській.Як і всі мої друзі з першого дня війни, ми залишили свої домівки та пішли на фронт. Зараз боронимо місто Харків, і бачимо, що нам приносить “русский мир”. Не виникає жодних сумнівів, де наш ворог, і де наші друзі, – ділиться військовослужбовець НГУ “Кислий”. Бойовий дух підлеглих оцінює високо, – Наші хлопці працюють гарно, зробили потужний укріпрайон. Постійно відчуваємо величезну підтримку нашого народу. Волонтери привозять всякі смаколики. Бойовий настрій дуже високий. Дуже багато учасників бойових дій, а ще молоде поповнення гарне. У мене ще є два рідних брати, живуть в Нью-Йорку ітеж багатодопомагають, як волонтери”.
Кароокий гвардієць Артем нині загартований смертельними небезпеками та несподіваними поворотами фортуни. У перший день вторгнення встиг потрапити на кілька годин у полоні, опинитися у чистому полі під масованим обстрілом, після чого був звільнений побратимами зі Збройних сил України. Наразі він продовжує боронити Харків, зокрема вистежувати диверсантів та корегувальників на околицях міста.
“24 числа о 5.00 нас підняли по бойовій тривозі. Ми вибігли з хлопцями та зайняли позиції для захисту військової частини від нападу. Звідти нас розподілили на екіпажі БТРів, куди входили водій та десант БТРу. Потім поставили задачу виїхати в район та зайняти оборону. Там ми натрапили на російські війська. Розпізнавальних знаків не було. Коли зрозуміли, що сталося – нас захопили. Але тут підійшла бригада Збройних сил України. Наш квадрат почали накривати гаубиці. Сам бій тривав години три. Росіяни відійшли. Ми зібрали свої речі, зброю. У частину приїхали привели себе у порядок. І того ж вечора вже були на нових позиціях, захищали наш напрямок від диверсійно-розвідувальних груп”, – розповів Артем.
Гвардієць “Борода” зізнається, що першого дня війни дуже міцно заснув, і його розбудив лише дзвінок з військової частини, там вже оголосили тривогу. Нічого не підозрюючи, він вийшов на балкон своєї квартири на околиці Харкова, і на хвилину завмер від побаченого: весь обрій затягнули вогненні заграви, раптово розпускалися жовтогарячі квіти спалахів, доносились звуки численних вибухів. Рано вранці дороги виявились забитими авто, як у години пік.
“Я сів на машину і поїхав до частини. Я бачив, як всторону кордону почали відправлятися наші для відбиття нападу російських військ. В цей же день я був направлений з нашими гвардійцями на одну з позицій нашої частини, де досьогодні несу службу. Обстріли артилерії, систем РСЗВ, таких як “Ураган”, “Град” тут звичайне явище.Буквально три дні тому нашапозиція ними була обстріляна. Проте всі живі, здорові”, – запевнив військовослужбовець НГУ “Борода”.
Харків бореться, за свої святині й свободи, і ніколи не демонстрував такої єдності, як сьогодні, діляться українські захисники. Оборонці міста впевнені, що українці переможуть, бо ми на своїй землі, і захищаємо свою державу.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України