Курсанти, які творять історію…
30-річчя з Дня Національної академії Національної гвардії України несе за собою низку проєктів у яких минуле та сьогодення переплелися заради майбутнього. І рушіями цього процесу є курсанти, які хоч і навчаються на різних факультетах, але об’єднані спільною особливістю — їх особистості є взірцем для наслідування. Можливо, саме вони є одними з творців історії навчального закладу, тож пропонуємо познайомитися із ними поближче.
Інна Гомонець: «Командирство вчить розуміти людину та робить відкритішою до світу»
Її вольовий характер та схильність до управління колективом помітили ще під час проходження первинної військової підготовки у навчальному центрі Академії. Тоді офіцери призначили Інну Гомонець командиром групи. Сьогодні сержант командно-штабного факультету Інна Гомонець вже на третьому році навчання, вона єдина в Академії Нацгвардії курсантка-командир групи. В її підпорядкуванні 21 особа – семеро курсантів, з них троє проходять службу за контрактом, та 14 курсанток. Керувати таким колективом звісно ж не просто, але дівчині стає у нагоді досвід старшини курсу під час навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тоді в її підпорядкуванні було 143 дівчини 10-11 класів.
«Після дев’ятого класу пішла у військову сферу, адже це мене зацікавило. Рідних військовослужбовців немає, мама вчителька і я дуже рада, що в такий відповідальний момент вона підтримала мене. В Академії я відкрила для себе багато нового – це військовий статут і заняття з тактики, навички стрільби і поглиблені знання з інформатики. Але головним є те, що я переконалася, жінки-військові виконують службові обов’язки не гірше від чоловіків».
Коли почали розмовляти про зміни характеру, Інна зазначила, що з початку виконання обов’язків командира групи помітила як стала більш терплячою та стриманою, може спокійно вирішувати проблеми та надати слушну пораду.
«Командирство вчить розуміти людину та робить відкритішою до світу. Мені подобається моя посада, подобається виконувати обов’язки, інколи, захоплююся настільки, що зовсім забуваю про себе».
Інна Гомонець вважає, що основною особливістю, яка відрізняє жінку-командира від чоловіка є те, що командирки краще планують свій робочий час, більш гнучкі в прийнятті рішень у разі виникнення нестандартних ситуацій.
«Жінки мають більш розвинене інтуїтивне мислення, яке часто стає у нагоді під час різноманітних складнощів. Не треба забувати і про жіночу логіку, над якою часто жартують, але саме вона надає можливість приймати швидке та правильне рішення».
Інна Гомонець переконана, що справжню жінку ніколи не змінить форма, адже жіноча душа – це набагато глибше, її не можна побачити, а тільки відчути.
«Кожна жінка, незалежно від професії чи звання – особистість, а значить по-своєму ідеальна, загадкова і романтична. Коли говорять, що армія змінює жінку в гірший бік – це неправда. Мені подобається світ у якому я живу і люди, які мене оточують. Складнощі служби привчили мене помічати красу в простих речах. Так, я командирка, у моєму житті багато статутних обов’язків, але мій внутрішній світ так і залишився унікальним та неповторним».
Назар Зубков: «Якщо вірити в себе,перемога обов’язково прийде»
Вперше на бійцівський килим НазарЗубков ступив у віці семи років. Саме тоді він відчув дух суперництва, а також наповнився увагою до нового та незвіданого. Ці відчуття не покидають хлопця і сьогодні та сприяють новим досягненням.
Вже п’ятий рік як Назар навчається в Академії. За цей час він не тільки опанував низку військових дисциплін, але й досягнув успіхів у спорті. Найзнаковішим для гвардійця стало 2 місце на чемпіонаті Європи у 2017 році в Хорватії. Кожна вагома перемога, за словами спортсмена, потребує не менш насичених тренувань. У Назара Зубкова два тренери, вправи від них він виконує залюбки, а мудрі слова та настанови слухає із уважністю.
«Головний мій тренер в Академії — Руслан Любчич, а поза межами — Руслан Задворний. Тренування у нас досить напружені, інколи, буває по 2 на день, — розповів гвардієць.— Додатково перед тренуваннями проходять заняття із фізичної підготовки, ми півгодини бігаємо крос. Потім проходимо в зал, де відбувається розминка, тренування у спарингах, відпрацювання прийомів, таких як швидкісне викидування та боротьба у партері. Після цього йдемо в спортивний зал, де тренуємо м’язи».
За весь період навчання в Академії Назар Зубков здобув перемогу на чемпіонаті країни, неодноразово ставав призером України, чемпіоном серед військових навчальних закладів та кубків України, зокрема бронзовим призером на чемпіонаті України зі спортивного самбо серед юніорів у лютому 2021 року.
За 15 років, які Назар займається спортом, боротьба самбо дуже розвинулася. Хоча, саме самбо залишається одним із найбільш травмонебезпечних видів спорту, але Назар не боїться складнощів, тому не думає зупинятися на досягнутому.
«Звісно, як і кожному спортсмену, хотілося б не припиняти тренування, вдосконалюватися та брати участь у змаганнях. Далі стоять цілі виграти Чемпіонат світу і в подальшому потрапити на Олімпійські ігри. Впевнений, якщо старанно тренуватися, вчитися на своїх помилках, слухати тренера та вірити в себе, і перемога обов’язково прийде».
Євгеній Мірошин: «Місія перекладача – об’єднувати країни»
Курсант гуманітарного факультету Академії сержант Євгеній Мірошин свій перший досвід перекладу отримав цього літа. Під час проходження первинної військової підготовки, гвардієць здійснював переклад заняття із військовослужбовцями Збройних сил Канади. Навчання в Академії Євгеній Мірошин розпочав у 2017 році, а до цього проходив строкову службу в одній з військових частин міста Запоріжжя. Зізнається, коли довелося обирати факультет, особливо довго не розмірковував. Гуманітарний привабив, перш за все, вивченням двох іноземних мов, а також майбутньою перспективою поїхати в міжнародну миротворчу місію та було одне, але…
«Англійську вивчав ще у школі, а думки про те, що пов’яжу своє життя із вивченням іноземних мов не було. Після 9-го класу з вивченням англійської у мене була перерва. Потім була строкова служба, тобто протягом п’яти років, до вступу в Академію, мову не вивчав. А коли виникла така необхідність, довелося докласти максимальних зусиль, але воно було того варте».
Мотивує Євгенія вивчати англійську мову й досвід спілкування із носіями мови в стінах Академії. Наприклад, три рази поспіль він брав участь у Програмі професійної підготовки Україна − НАТО (NATO − Ukraine Professional Development Programme PDP). Вдалося йому поспілкуватися на різні теми й з канадськими військовими в рамках Speakingclub.
«Взагалі, навчання в Академії надає можливість, будучи курсантом, виїздити закордон. Наприклад, курсанти їздили до Нідерландів, а мій одногрупник до Франції. Це досвід, який збагачує вас як професіонала своєї справи, підвищує знання, відкриває дорогу в інші напрямки роботи та надає ширші можливості».
У перспективі Євгеній Мірошин планує вдосконалити англійську мову та покращити свої знання з німецької, бо вважає, що в майбутньому міжнародна співпраця між Національною гвардією України та Німеччиною досягне більшого розвитку. Окремі плани в гвардійця й щодо участі у міжнародній миротворчій місії. Це виведе його на вищий рівень порівняно з іншими військовими, а відтак, вже сьогодні — це серйозний аргумент для того, щоб вчити мову.
«Якби мене запитали про місію перекладача, я б відповів — об’єднувати. До прикладу, об’єднувати людей з різних країн. Українська та канадська сторони мають спільні цілі для співпраці, якщо б не знання іноземної мови, не вдалося б їх досягнути на такому якісному рівні. Можливо, це будуть гучні слова, але я так відчуваю, і згадуючи серпень 2021 року в Навчальному центрі, знаю, що мені вдалося докласти певні зусилля для об’єднання військових, а отже і наших держав».
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ