“Ми, практично, єдине ціле”. Два Еріки: історія справжньої дружби та служби

Вони абсолютно не схожі зовні, алеє єдиним цілим.Мова піде про двох Еріків, які входять до кінологічноїпари. Старший Ерік — гвардієць, молодший — службовий собака. Щоправда,вік у цьомувипадку — річ умовна: псу – чотирироки, що відповідає біологічному віку людини 25-28 років.

Уперше ми зустрілися приблизно місяць тому. На центральній площі Харкова помітили хлопця у гвардійській формі та нашивками 5 Слобожанської бригади. Поруч із бійцем сидів статний пес яскраво-сірого кольору, пухнастий і величний – середньоєвропейська вівчарка. Безумовно, одразу виникло бажання підійти й познайомитися.

“Обережно! – несподівано попередив нас юнак. – Ближче не підходьте!”

Ми завмерли на відстані кількох метрів. Пес встав і спостерігав за нами розумними карими очима. Здавалося, він примружується, а його вуха, як локатори, поверталися точно за нами. Хочете – вірте, хочете – ні, але він нас оцінював, сканував, як система безпеки в аеропорту. З тією лише різницею, що зараз ми розуміли – він і думки зчитує.

“Ерік, поруч! Це – свої!”

Пес сів поруч із кінологом і повернув голову в його бік, ніби запитуючи:

“Ти впевнений?”

Після цього юнак кивнув, і вони обидва пішли у сквер, дозволивши нам зробити фото напам’ять.

Раніше він був настільки добрим, що із задоволенням підпускав до себе дітей, дозволяючи їм, у буквальному сенсі, сідати йому на шию. Характер собаки змінило повномасштабне вторгнення. На початку березня 2022 року Ерік в розпліднику пережив чотири авіаційні удари окупантів по військовій частині й був евакуйований на захід країни. Повернувся до Харкова лише цього року. Став недовірливим до незнайомців. Але турбота оточення і любов лікують рани. Псу пощастило зустріти старшого Еріка. Хлопець — дніпрянин. Командування запропонувало йому посаду кінолога по завершені строкової служби у 5 Слобожанській бригаді. Ерік пристав на пропозицію, адже любить і розуміє собак з дитинства, дуже хотів пізнати психологію собак. Першу зустріч з молодшим Еріком кінолог пам’ятає у найдрібніших подробицях.

“Еріка щойно привезли з евакуації. Заходжу до нього у вольєр, а він дивиться на мене і починає посміхатися, уявляєте? З усіх собак він якось по-особливому до мене поставився. Щойно зайшов у вольєр, а він одразу ставить мені на плечі свої масивні передні лапи й посміхається на всю пащу! Було враження, що зустрілися два давніх друга, які не бачилися років двадцять!”

Така реакція собаки, який у своєму чотирирічному віці вважається вже “дідом”, вразила всіх. Так обидва Еріки потрапили до однієї кінологічної пари.

“У нас особливий зв’язок. Знаєте, такий міцний. Саме чоловіча дружба. Ми дуже точно відчуваємо один одного, – розповідає старший Ерік, обіймаючи молодшого за холку. – Я завжди впевнений у тому, що Ерік прикриє мою спину. Він завжди готовий захищати, працювати – невтомно!”

Разом друзі пройшли освітній курс у спеціалізованому кінологічному центрі, склали іспити, отримали відповідні сертифікати. Працюють за принципом взаємної поваги.

“Ні я, ні Ерік ніколи не намагалися стати ватажками нашої маленької зграї, перехопити один в одного ініціативу, підпорядкувати собі. Навпаки, ми підтримуємо один одного увсьому. Якщо я щось прошу,то будьте впевнені – Ерік це зробить! Аналогічно і я – якщо є час гуляти, розважатися, гратися, то я ніколи не заберу ці хвилини радості у свого друга. У нас немає домінування одного над іншим – ми рівноправні, як і личить справжнім друзям, – розповідає кінолог. І додає: Ерік – професіонал, який захоплений своєю службою! Він готовий іти в будь-який бій і ніколи не здасться, не зробить навіть кроку назад! А ще в нас з Еріком однакові характери. Я такий самий цілеспрямований і впертий!

Кілька місяців тому наші герої несли службу на одному з блок-постів, розташованих на в’їзді до Харкова: перевірка документів, огляд транспорту, забезпечення громадського порядку – щоденна, але нелегка робота. Чергову машину, що рухалася до міста, було зупинено для перевірки документів водія. За кермом сидів молодий чоловік, який не викликав підозр, абсолютно не нервував, був люб’язним і навіть усміхненим. Але саме Ерік відчув щось недобре. Звично обнюхавши транспорт, собака сів і вказав кінологам на приховане від очей: кулемет, автомат, магазини до нього, гранати, які, на щастя, не потрапили із зони бойових дій до Харкова. Пізніше з’ясувалося — людина їхала до родичів на весілля без документів на зброю та боєприпаси. Порушник даремно розраховував на те, що собака поруч із гвардійцем — показуха.

“Треба було бачити його очі, коли Ерік, фактично, розкрив протизаконний задум. Тому хочу попередити всіх, що ніхто не зможе обдурити наших вихованців! Не намагайтеся ввозити до Харкова зброю танаркотики!”. – категорично заявляє Ерік старший.

За цей випадок, Командувач Національної гвардії України нагородив Еріка молодшого медаллю “За віддану службу”.

Під час нашого інтерв’ю пес зручно розташувався поруч зі своїм побратимом і з позиції лежачи лише переводив погляд з того, хто ставить запитання, на свого друга. Цікавимося цілком прозаїчними питаннями: які вподобання молодшого Еріка та скільки часу старший щодня витрачає на те, щоб його друг і побратим виглядав охайним та доглянутим? Пес насторожується, починає позіхати – звичайна реакція собаки, який від чогось нервує.

“Бачите? Він відчув, що можу розкрити таємниці, — сміється старший Ерік і починає погладжувати по холці та спині свого напарника. – Ерік — типова вівчарка. Йомупритаманна непосидючість, нелегко даються ті дві години, протягом яких ми щодня вичісуємося, перевіряємо зуби, вуха, очі, лапи. А якщо треба — закапуємо вуха й очі, чистимо, промиваємо. Але він терпить, борозуміє, що це необхідність і задля його ж добра. А ось купатися дуже любить! Влітку в нас це щоденна обов’язкова процедура!”

За словами Еріка старшого, і для нього, і для Еріка молодшого найвищою нагородою є час, проведений зі своїм напарником.

“Дуже б хотів, щоб навіть мої рідкісні вихідні ми з Еріком проводили разом”, – дивлячись у вічі другу, вимовляє кінолог.

Ерік молодший удає, що продовжує ображатися на те, що його побратим розповів нам про маленькі слабкості грізного пса. Старший Ерік, продовжуючи чухати пса за вухом, помічає його реакцію.

“Ну, напарнику, не сердься! Я і свою таємницю відкрию. Знаєте, а я з Еріком розмовляю. Тобто можу розповісти йому те, чого не розповім іншим. Я можу поділитися з ним чимось особистим, своїми думками. А він уважно завжди слухає – це видно по його очах і нагострених вухах. Може посміхнутися мені у відповідь, дати лапу, ніби підставляючи плече підтримки. Смуток, якщо він є, одразу минає!” – ділиться Ерік старший, дивлячись в очі своєму побратиму. А потім переводить погляд на нас і каже вже, буквально карбуючи слова — з упевненістю: “Я не кину Еріка за жодних обставин. Коли йому прийде час йти на пенсію, обов’язково заберу його до себе в сім’ю! А як інакше? Він — не просто мій побратим, він — мій друг на все життя!”

Але до пенсії нашим двом героям ще далеко. Тому плани у кінологічної двійки ґрунтовні: засвоїти максимальну кількість усіх можливих напрямів служби. Ерік старший упевнений, що їм це під силу.

“Я впевнений, що навіть за час цієї війни ви ще не один раз почуєте про його досягнення! Я ж буду завжди поруч, вчитиму, тренуватиму, підтримуватиму свого улюбленця, як друга йнайвірнішого напарника, як самого себе, адже ми — практично одне ціле!”, – резюмує Ерік старший.

Ми не сумніваємося у сказаному кінологом, як і в тому, що ще не раз розповімо про бойові успіхи двох Еріків, адже вони стали одним цілим заради спільної Перемоги.

Група інформації та комунікації 5-ї Слобожанської бригади

Національної гвардії України