Микола Бокариус - засновник криміналістичного напряму в судовій медицині

Знайомтеся — Микола Сергійович Бокаріус — видатна особистість  у галузі судової експертизи та криміналістики, засновник Кабінету науково-судової експертизи у місті Харкові – нині Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», відомий представник вітчизняної науки першої половини ХХ століття, педагог та  засновник криміналістичного напряму в судовій медицині.

Він народився 31 березня 1869 року в Одесі. Слухняний і розумний хлопчина з медаллю закінчив Рішельєвську чоловічу гімназію, після чого вступив до медичного факультету Імператорського Харківського університету. Після закінчення навчання 1895 року Микола Бокаріус отримав посаду позаштатного ординатора факультетської хірургічної клініки, керованої видатним хірургом, професором Вільгельмом Грубе.

1897 року Миколу Сергійовича обрали помічником прозектора на кафедру судової медицини, де згодом він став приват-доцентом і захистив докторську дисертацію.

Неймовірний факт № 1. Микола Бокаріус знав 17 іноземних мов, на яких вільно спілкувався, міг читати й писати.

1904 рік: Бокаріус запропонував методику визнання прижиттєвості странгуляційної борозни, що стала класичною у криміналістичній сфері. 1910 року він став завідувачем кафедри судової медицини Харківського університету, а під час Першої світової війни брав участь у підготовці санітарів з-поміж студентів медичного факультету університету.

Неймовірний факт № 2. Микола Сергійович протягом студентської, наукової та експертної практики дослідив близько 3000 трупів.

1911 року він першим у Російській імперії провів дактилоскопічну експертизу (експертизу відбитків пальців). Саме М. Бокаріус заснував криміналістичний напрям у судовій медицині та запропонував низку реакцій, що використовують під час судово-медичного дослідження речових доказів.

1923 року спільно з іншими криміналістами та чиновниками М. С. Бокаріус організував створення Кабінету науково-судової експертизи у Харкові та очолив його. 1925 року Цей та інші кабінети реорганізовано в інститути науково-судової експертизи, від того ж року Микола Сергійович завідував науково-технічним відділом Харківського карного розшуку та виконував обов’язки Головного консультанта міліції та розшуку Наркомату внутрішніх справ УСРР.

Беручи до уваги наукові та практичні здобутки Бокаріуса, 1928 року його призначили на посаду головного державного судово-медичного експерта Української РСР.

Життя Миколи Сергійовича — це почесний шлях науковця, практика і громадського діяча, який отримав світове визнання. Багато фундаментальних праць і експериментальних робіт із різних питань судової медицини та криміналістики, значна кількість проведених власноруч досліджень речових доказів, активна робота у громадських організаціях — це неперевершений актив його трудової діяльності. Саме за це уряд України 1925 року присвоїв йому почесне звання Заслуженого професора, а після смерті М. С. Бокаріуса 23.12.1931 року його ім’я було присвоєно Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Олена Агапова