Можуть за годину замінити гусінь вагою в тону, та з п’яти розбитих ворожих бойових машин зібрати одну, щоб нищити самих окупантів. Це — ремонтники 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України. Пошкоджену техніку з передової евакуюють, ризикуючи життям, під обстрілами.
Та найбільше, розповіли хлопці, турбуються, як найшвидше відновити бойові машини.
Про нутрощі легковика, розповідає Євген з позивним Полтава, знав геть усе з дитинства. Допомагав на батьківській СТО. Керуванню та ремонту бойової техніки навчився швидше. Полтава — контрактник, за кілька годин після початку великої війни був на службі
«Я — механік водій. Я вирішив, що це моє на війні. Вже на війні навчився на цій техніці їздити. Буквально за два тижні всьому навчився і поїхав. Автівка, безперечно, набагато легше. Там просто колесо, там нічого не важить А тут гусениця тонну важе, одному ти її не поставиш», — розповідає журналістам гвардієць.
Під час бойових виходів у Серебрянському лісництві, окрім евакуації пошкодженої техінки, доставляв на позиції воду та все необхідне. Там, говорить Полтава, працювати треба обережно — повсякчас кружляють ворожі дрони. Коли вивозив техніку та бойових побратимів потрапили під обстріл
«Під Кремінною. коли я їхав уже з виїзду назад по лісу, прям в дорогу (потрапила міна – авт.). Там де їхав, в метрах 5-10 упав переді мною в дорогу, почали сипати. Я віз хлопців з позицій і почався обстріл. Я вже не зупинився, навпаки — дав газу і все», — каже Євген.
Вже на другий день Харківського контрнаступу ремонтники-гвардійці 5-ї Слобожанської бригади розпочали евакуацію ворожої бойової техніки. Переважно вся, розповідає командир взводу з ремонту автомобільної техніки Олександр з позивним Тимоха, була на ходу. Окупанти кидали свої танки, БТРи та тікали.
«Там місцеві жителі розповідали, що вони хотіли втекти. Екіпаж танка — вони його просто не змогли запустити тому, що там требо було трошки часу. І вони посадили акумулятори. Ось і вся причина, що техніка залишилась. Тоді ми евакуйовували танки Т-80, Т-72, МТЛБ, БМП. Ну, і трішки там автомобільної техніки», — ділиться спогадами офіцер.
«Евакуйовували всю техніку тому, що якийсь болтік, скажемо так, не найдеш в продажу. А на цій згорівшій техніці цей болтік нас і рятує», — доповнює командира Олександр на позивний Тимоха.
Завдяки ремонтникам-нвардійцям на користь нашого війська та проти самих загарбників працюють тепер і спалені та розірвані російські транспортери тягачі.
«З цієї бойової машини зняли трансмісію та ще кілька агрегатів. Втім, для ремонтників тут ще багато роботи», — журналіст Юлія Губська показує глядачам спалену російську техніку, яку гвардійці не покинули на металобрухт, а евакуювали «на свою користь».
Іноді, розповідають гвардійці, шоб вивезти свою підбиту техніку, потрібно кілька годин.
«Їхав КрАЗ, наїхав на міну — поодривало передні колеса. І це було там дуже близько до позицій у Серебрянському лісі. Щоб нас не помітили ані з повітря, ані так все без поспіху акуратно та обмірковано робили — ставили техніку на колеса, під’їжджав cattle-машина, підцепляли цю техніку і відразу уїзжали», — пригадує гвардієць.
За час великої війни гвардійці евакуювали сотні одиниць пошкодженої бойової техніки. На цій ворожа «зетка» заростає бур’янами, а начиння згодилось для ремонту наших бронемашин.
«Нам дуже приємно, коли ми у них відживаєм техніку і потім нею користуємось для того, щоб їх же ж і вибивати звідси — з нашої території. Ну, от є спалена техніка, яка відновленню не підлягає. Буває таке, що ми знімаємо якісь агрегати, вузли з них і відновлюємо іншу техніку з двох, з трьох можемо зібрати потім одну. Є в нас БТР, який з 5-6 зібраний. Бо без техніки, на превеликий жаль, дуже важко воювати», — розповідає гвардієць Андрій на позивний Фікус.
Гвардійці з ремонтної роти працюють цілодобово. Все — для Перемоги та щоб повернути броню бойовим побратимам найскоріше.