«Нам зараз дуже потрібні люди!» — Гвардійці-сапери чистять харківські поля від вибухівки та кличуть до себе на службу
Благородна місія та творча робота. Нацгвардійці-сапери здійснюють гуманітарнерозмінування на Харківщині.
Неозоре поле під Харковом. Колись тут вирощували величезні врожаї пшениці, на що вказують масний чорнозем та залишки активного землекористування. Сьогодні ж тут здебільшого «ростуть» лише позначки «Міни» та бур’ян. Наразі ця територія вийнята з господарчого обігу. Так само, у разі потреби, тут неможливо буде проводити фортифікацію місцевості. Змінити це можуть лише сапери.
«Зараз ми проводимо інженерну розвідку та розмінування місцевості. Ділянка величезна: доводиться «намотувати» великий кілометраж, скануючи землю. Її росіяни абсолютно безладно «засіяли» всім, що тільки можна зустріти на цій війні. Знаходили тут і залишки ракет. Втім здебільшого це — боєприпаси реактивного дистанційного мінування — ПТМ-4, ПОМ-3, знайдені суббоєприпаси 9Н210. Вони намагалися максимально перекрити, якомога більшу ділянку місцевості, щоб наша піхота не могла наступати. Ці боєприпаси досі несуть небезпеку, багато з них дотепер на бойовому взводі, – пояснює сапер Джонні. Перший бойовий досвід здобув на Луганщині у складі 5 Слобожанської бригади «Скіф» Нацгвардії. Його група складається з бійців, які воювали на Кремінському та Бахмутському напрямку. – Там було не настільки комфортно як тут. Під Кліщіївкою можливо було працювати лише у сутінках. Також наш союзник – негода, бо інакше обов’язково прилетить скид чи FPV. Сильний вітер, обмерзання, дощ, сніг — все це працювало на нас».
Гвардійці кажуть, що найбільш складно проводити заходи розмінування у забудові: там більше саморобних вибухових пристроїв. За розмаїттям номенклатури боєприпасів та вигадливості мінування саперам-гвардійцям нерідко вдається визначати навіть те, які саме частини російських окупаційних військ працювали у даній місцевості.
«З такого, що було найбільш небезпечне — це ПМН. Це протипіхотні міни. Вони на 90 відсотків з пластику, там небагато металу у ній. Їх дуже важко шукати, особливо у листі. Металошукач бачить це як уламок чи шматок фольги. Потрібно перевіряти кожен писк», — ділиться сапер Контик. Тут же свою знахідку демонструє його колега — Артур: «Це ПОМ-3. Прилітає з «касети» і стає на бойовий взвод. Має штир, щоб увігнатися у землю, і «розумний» датчик. Міна спрацьовує не на тварин, а саме на кроки людей. Небезпечність в тому, що її ніяк зняти,бо коли ти підходиш ближче, ніж 10 метрів, вона вистрибує з землі та вибухає. Уній дуже багато елементів ураження. Ми такі міни знищуємо на місці».
Сапери-нацгвардійці постійно ростуть професійно. Їздять на стажування за кордон, де навчаються використовувати інноваційну західну техніку, а також діляться своїми напрацюваннями та спостереженнями, із врахуванням реалій гарячої фази російсько-української війни. Працюють високочутливими міношукачами американського та німецького виробництва. Забезпечені костюмами для роботи з особливо небезпечними боєприпасами та засобами знищення боєприпасів.
«На кожен бойовий вихід — беремо повний усякого начиння рюкзак. Маємо багато розхідних матеріалів, точну техніку та невичерпний запас натхнення. Але для нашої спільної справи нам зараз дуже потрібні люди. Всьому, що треба, ми залюбки навчимо. Приходьте, у нас роботи вистачить на довго», — запевняє Джонні.
Відділення інформації та комунікації Східного Харківського територіального управління Національної гвардії України