Позивний Чиж. Історія харківського будівельника, який став військовим
Боєць 5 Слобожанської бригади Чиж розповів про бойове братство гвардійців, Балаклію, Кремінну, Кліщіївку та поранення.
Володимир, позивний — Чиж, 42 роки, стрілець одного з батальйонів 5 Слобожанської бригади НГУ. Свій шлях військового розпочав весною 2022 року. Початок війни зустрів дома, бачив зі свого вікна, як російські бомбардувальники заходили на Харків, а коли принесли повістку сусідові, то сказав, щоб і йому виписували. Лише одну умову поставив: «Служити буду тут, хочу Харків захищати!» Так Володимир став гвардійцем. Вже під час курсу підготовки командир пояснив, що Володимирів, Сергіїв та Олександрів багато і так не зручно звертатись, коли людей багато — плутанина буде, тому треба вигадати позивний та звикати до нього.
«Я подумав і згадався мені птах чиж, так я обрав собі друге ім’я. Але я й гадки не маю, який він, як виглядає. Просто це коротко і запам’ятовується. А ще я не чув таких позивних у кого-небудь, тобто вдало вибрав», — говорить Володимир.
Життєвий шлях Чижа — школа, Зооветеринарна академія, а потім пошуки себе та освоєння різних будівельних професій.
«Хизуватися особливо нічим, працював, де платили, як більшість людей. Будівництво йшло нормально, я, ось, наприклад, робив вхід з каменя у нашому харківському зоопарку, — продовжує гвардієць. — Я все життя був цивільним. Строкову службу не проходив, зброю в руках не тримав до свого зарахування в лави нацгвардійців. Це вже тут хлопці навчили мене споряджати магазини та все інше. Я був під Балаклією, тоді під Куп’янськом. Але справжня реальна війна для нас всіх почалася в лісі під Кремінною і далі в наступному виїзді на Кліщіївку».
Чиж відзначений нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «За доблесть». Наприкінці вересня минулого року група Чижа утримувала позицію під постійним вогнем супротивника. Позиція залишилася нашою, а Володимир після відбиття атаки самотужки виходив до пункту евакуації із пораненням.
«Під Кремінною я був контужений та поранений в ліву ногу, а у Кліщіївці мені прилетіло від ворожого АГС, знов контузія і поранення правої руки. Та нічого, сам від залізничного шляху тоді дійшов», — погляд гвардійця спрямований на руку, яку досі лікує.
Після невеликої паузи Чиж впевнено говорить: «Я такий же як усі, так само воював, так само лікувався. Ми всі завжди разом. Усвідомлення та відчуття єдності із побратимами – це і є найбільший та найдорожчий спогад. Виходи, окопи, копання і стрілянина, допомога пораненим та як виносили хлопців з окопів на евак (пункт евакуації – авт.), це все завжди разом. От тепер і почуваю себе нормально серед хлопців. Всі стали рідними».
Зараз у Чижа окрім чергування та підтримання бойової готовності додалася ще одна турбота – улюблена кішка привела кошенят. Тож, тепер кількість побратимів збільшилася — просто деякі з них пухнасті та з хвостами.
«Виростуть гвардійські коти, теж почнуть нести бойову варту!» — посміхається Чиж.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України