Позивний Катран: «Мій особистий підхід до бійців – все і завжди показувати власним прикладом»

Наш герой представляється, жартує, що на війну потрапив з другого разу, бо у 14-му році його не взяли за станом здоров’я, коли також добровольцем прийшов у військкомат.

«Я – типовий «Піджак», закінчив у 1999-му військову кафедру ХІРЕ. Там отримав звання лейтенанта, потім за час військового обліку дали старшого лейтенанта. У цьому званні прийшов та мобілізувався 26-го лютого 2022-го. Не знав, куди потраплю, дізнався, що буду служити у Нацгвардії лише тоді, коли потрапив до частини. Вся наша група — добровольці, мотивація зашалювала. Так ми опинились у 5-й Слобожанській бригаді НГУ», — згадує офіцер.

Спогади продовжує розповіддю про те, як за декілька днів до авіаудару по частині, батальйон Катрана вивели на один з заводів у промзону. Зауважує, що командування у той час правильно розосередило підрозділи.

У березні батальйон Олега вийшов під Балаклію, на оборону селища Пришиб. А у вересні наш герой вже брав участь у Харківському контрнаступі: визволяв Балаклію та Ізюм.

У лютому 2023-го Катран з побратимами зайшли у Серебрянський ліс під Кремінною. Тут, як зауважує Олег, бої були набагато жорсткішими, ніж до цього: постійні масовані обстріли, нічні штурми, бойові контакти на короткій дистанції.

Ми просимо співрозмовника згадати щось найбільш яскраве з тих подій. Катран замислюється та видає справжній трилер з гепіендом у фіналі.

«Це був наш другий вихід на позицію. Як раз перед нашим виходом був бій, противник зумів окопатися дуже близько до наших позицій. Наші намагалися вибити окупантів, були кинуті всі резерви. Ми заходили вночі, коли бій вже закінчився. Нам сказали, що попереду — за лінією наших шанців, метрів за 100 від першої траншеї, знаходиться тіло загиблого лейтенанта, командира взводу. Я прийняв рішення дістати його, бо неправильно залишати побратима, навіть мертвого. Взяв ще двох добровольців та ми вийшли за нашим двохсотим», — з сумом пригадує офіцер, та додає: «Ми обережно просувалися, один боєць постійно роздивлявся у тепловізор, що попереду. Знайшли нашого офіцера, виявилось, що він важко поранений, але живий! Одразу запросили термінову евакуацію. Ми витягли його! Він зараз ще у шпиталі, але одужує. За цей та інші епізоди був нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня», — з щирою гордістю згадує Катран.

Ми вже звикли до того, що переважна більшість наших співрозмовників неохоче розповідає про свої героїчні вчинки. Навпаки – хлопці готові годинами розповідати про те, наскільки надійні та віддані їх бойові побратими. Мовляв, «а що я? Краще розкажіть про них!» Тож, ми взяли за правило просити бійців додавати штрихів до портрета того, про кого ми готуємо свій нарис. Не став виключенням і цей матеріал про Катрана – звертаємось до командира батальйону, у якому несе службу наш герой.

«Катран — один з наших кращих офіцерів. Наприклад, був такий випадок. 4 березня 2023 року, Катрану надійшла доповідь про виявлення ворожої групи з 5 диверсантів, які намагались оминути інженерні загородження та зробити прохід для ворожої техніки. Маючи брак часу для надходження підкріплення, Олег самостійно прийняв рішення своїми силами знищити диверсантів. З декількома бійцями вийшли назустріч ворогу та перехресним вогнем з двох позицій одночасно відкрили вогонь. Знищили трьох окупантів та одного поранили», — захоплено розповідає про побратима комбат.

Просимо офіцера розповісти про бій, за який Олега представлено до ордена Богдана Хмельницького третього ступеня.

«30 червня противник почав масований штурм однієї з наших позицій. Старший офіцер намагався втримати оборону, але під вечір, під масованим вогнем мінометів та за підтримки танка, ворогу вдалося зруйнувати наші бліндажі та частину шанців. Піхоті ворога вдалося прорватися та захопити нашу позицію, скориставшись втратами особового складу. Катран був на сусідній позиції, але розуміючи небезпеку оточення, зібрав добровольців та вирушив на допомогу побратимам. Дочекавшись темряви, він залишив більшість бійців у резерві, взяв з собою лише трьох. Так вони, маючи один тепловізійний приціл на всіх, відбили позицію. Особисто Катран знищив декількох окупантів. Потім завели основну групу та тримали позицію до ранку, коли підійшло підкріплення. Це просто один з прикладів сміливості та грамотного розрахунку», — зауважує офіцер.

А наш герой тим часом посміхається та намагається переконати нас в тому, що виглядало скромніше, аніж у розповіді командира, але в цілому було саме так.

Ми знаємо, що бійці батальйону дуже поважають Катрана за сміливість та одночасну з тим розсудливість. Неодноразово чули в розмовах, що з ним вони готові йти на найскладніші завдання. І цьому є пояснення – його випадково під час нашої розмови озвучив сам Олег:

«Я завжди показую підлеглим, що робити лише власним прикладом. Ось такий мій персональний метод мотивації бійців!»

За сумлінне виконання службових обов’язків капітан Катран неодноразово заохочувався командуванням 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України. За виявлену відвагу та мужність нагороджений вищою відомчою нагородою НГУ — нагрудним знаком «За доблесну службу», цінним подарунком – годинником, медаллю «За оборону міста — Героя Харків», подякою Харківського обласного голови та орденом «За мужність» третього ступеня.

«Піджак», цивільний технар, який став одним з кращих офіцерів по роботі з особовим складом.