Залишки зруйнованих пам'яток -- це не сміття!

Пам’яткоохоронна спільнота Харкова просить місцеву владу та комунальників подбати про збереження рештків старовинних будівель, пошкоджених ворожими обстрілами, щоб місто могло хоча б частково відновити аутентичність цих пам’яток.

Котрий день у Харкові триває розбір завалів і колективне прибирання вулиць від наслідків артобстрілів та бомбардувань. Люди хочуть якнайшвидше навести лад в рідному місті. Тим часом фахівці з реставрації застерігають: деталі та фрагменти старих (1940-50-х років) та старовинних будівель не можна викидати, їх потрібно ретельно сортувати, маркувати та відправляти на зберігання. Цегла, метал, столярка, кахлі тощо — все це надважливо для відновлення та реставрації цих об‘єктів.

— Харків і так втратив багато архітектурних пам’яток під час другої світової війни, а сьогодні РФ намагається стерти нашу ідентичність і розірвати зв’язок часів, — каже архітектор-реставратор Катерина Кублицька. — Тому так важливо зберегти характер і обличчя міста. На жаль, частина пам’яток вже зазнали суттєвої руйнації від прямих влучень. Серед них — будинок на вул. Свободи, 8, будівля Харківської облдержадміністрації, яка входить до охоронної зони архітектурного комплексу площі Свободи. Значних уламкових пошкоджень зазнали будинки по вул. Сумській, будівля міськради, Палац праці та інші. Від вибухової хвилі постраждав Успенський собор. Цей сумний перелік доволі довгий, отже, фахівцям після закінчення обстрілів треба буде ставити «діагноз» кожному пошкодженому старому будинку і розробляти концепцію — яким шляхом його можливо відновити.

— Харківський міський голова останнім часом неодноразово казав, що після війни місто буде відбудоване і стане краще, ніж було. Чи не вийде так, що в гонитві за «новим та гарним» про пам’ятки вже не йтиметься, адже будувати «з нуля» завжди легше, ніж реставрувати?

— Сподіваюсь, що ця риторика мера має характер підбадьорення людей, бо в цілому руйнування міста жахливі. Поки що, наскільки мені відомо, про вилучення пошкоджених будівель зі списку пам’яток не йдеться. Я зверталась до посадовців, вони запевняють, що самі завали зараз не розбираються, тільки прибираються від уламків вулиці і тротуари. Ми з колегами-реставраторами намагаємось переконати владу, щоб уламки історичних та старовинних будівель складали десь поряд із цими самими будівлями (для можливості виконання подальших робіт з відновленнч), але не вивозили на звалище.
Звісно, було б ідеально зберегти всю цеглу, декор, деревину з кожної пошкодженої пам’ятки. Наприклад, американські відновлювачі деревини вважають, що треба зберігати всю деревину, яка була до середини ХХ століття, бо її якісні характеристики набагато вищі, аніж деревини, що була пізніше, або сучасної.

— Який підхід до відновлення зруйнованих будівель використовується в світовій практиці?

— За правилами завали кожного старовинного будинку мають розбиратися під керівництвом фахівців. Потрібно фіксувати, де який уламок впав, а всі фрагменти складати в певному порядку, щоб потім ці деталі стали донорами для відновлення. Саме так після другої світової війни були відновлені Дрезден та Варшава. І зараз ми можемо бачити, де в дрезденських пам’ятках автентика, а де — «протез».
Безумовно, для збереження ідентичності міста треба дбати не тільки про окремі пам’ятки, а і про весь історичний ареал. Ситуація, що наразі склалась у Харкові, потребує оновлення історико-архітектурного опорного плану міста з визначенням історичних ареалів, а також — нового Генерального плану. У нас є шанс виправити недоліки та помилки попередньої містобудівної документації. Крім того, потрібна дуже щільна співпраця між обласним органом охорони пам’яток та профільними департаментами Харківської міськради. Бо до сих пір міська влада зовсім не сприяла збереженню об’єктів культурної спадщини, а війна, на жаль, ще погіршила цю ситуацію.