Війна-2022: Луганський шахтар б’ється за український Харків

“Пітбуль” – колишнійлуганськийшахтар. Всього вісім років тому він мирно видобував вугілля “чорне золото” для українських ТЕС, проте зрідних місцьйого зірвала російська терористична орда. Всі ці роки він боровся проти неїу лавах Нацгвардії.

Сьогодні гвардієць самовіддано боронить одну з охоплених вогневим протистоянням околиць Харкова. Він встиг полюбити це місто, зробити його своїм домом:

“Моя війна почалась ще у 2014 році, коли вона прийшла на мою малу Батьківщину до Лисичанська. А тут вона знайшла мене о 05.00 24-го лютого. Спокійний домашній сон розірвали вибухи, — згадує “Пітбуль”. Вже за кілька годин від першого обстрілу Харкова він вже вступив у вогневий контакт із противником, і того ж таки дня побував під авіаударом. – Далі прибули в частину, успішно виконали своє завдання, хоч і потрапили практично в оточення. Але вийшли з нього. Знищили дві колони техніки. Взяли полоненого. Тоді над нами пролетіло дві “сушки” [один з російських літаків, розроблений в ДКБ Сухого] та скинули поряд з нами авіабомби. Тоді ніхто не постраждав. Наші хлопці, по яких вони цілились, по нашому БТР, за п’ять хвилин до цього встигли змінити позицію”.

“Пітбуль” – міцно збудований, впевнений у собі чоловік. Уважні чіпкі карі очі звично сканують співрозмовника наскрізь. У жестах жодної метушні. Тільки відпрацьовані роками тренувань рухи грізного хижака, який звик здобувати здобич у кривавих поєдинках. Зброя – це лише звична, контрольована та ефективна частина його тіла.

“Ми тут з третього дня війни. Наша мобільна група постійно працює, коли є інформація про пересування противника. Ми знищуємо живу силу противника, — розповів гвардієць “Пітбуль”. Група, до складу якої він входить, дуже продуктивно співпрацює з побратимами зі Збройних сил України. — Лише кілька днів тому росіянимали таку невдалуспробу зайти в місто, коли отримали досить потужне підкріплення. Але ми всюди маємо свої очі, томувся ця колона була знищена артилеристами. А ми вже за ними підчищаємо “начисто”.

Результати не баряться. Кров і попіл — найкраще заспокійливе для напханих по вінця російською радіоактивною пропагандою голів окупантів. Після доброї “прочуханки” вони раптом починають здогадуватись, що інтереси їхньої “іржавої бензоколонки” (Росії) неочікувано закінчуються десь за Гоптівкою, що у них самих є мами, які б можливо хотіли побачити своїх “Вань” живими. Хоча полонені зізнаються: останнім часом щось пішло не так, і керівництво держави-терориста стало сильно економити на компенсаціях за втрату “годувальника” (та за сумісництвом міжнародного військового злочинця) на чужій йому війні.

“Противник наразі деморалізований. Багато такого трапляється, що вони кидають позиції, біжать. Намагаються поодинці забігти до Харкова, і здаються. Не можуть воювати. Не розуміють, що їм робити. Звісно, є й такі, у кого мозок виїла пропаганда, і вони готові гинути, але їх небагато. А так, у більшості, — це молоді хлопці, які, нібито, їхали “на навчання”, як вони пояснюють, а зрозуміли, що вони в Україні, тільки коли їх розбомбили. Вони голодні, в холоді лежать, сплять на землі. Ми цим користуємось на повну”, – холоднокровно констатує “Пітбуль”.

Війна не застала гвардійця зненацька, не була для нього жодним шоком. Він просто видає “на-гора” мертвих загарбників. Планів собі ніяких не будує. На війні, як і у шахті, головне не забивати дурним голову, і намагатися постійно контролювати ситуацію.

“Почуття помсти немає. Це мій обов’язок. Я маю захищати. Як можна не захищати своє рідне, те, що належить тобі? Це твоє місто, туттвоя родина, твоя дитина. Я дію, як кожен чоловік, що має здоровий глузд: беру зброю, щоб вибити ворога з нашої землі”, – ділиться гвардієць.

Жорстокі реалії війни у міській забудові, постійних вогневих контактів, не спотворили душі та серця “Пітбуля”. Він чітко ідентифікує “добро” та “зло”, “світло” та “темряву”, не вмикає негативних емоцій, коли працює. Ні, він – не жорстокий, просто не має жалю до військових злочинців, терористів та грабіжників, що прийшли плюндрувати його край.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління НГУ