«Я прішол с міром!» або історія одного прибульця на захопленому танку

З нами ділиться спогадами офіцер, командир роти 5-ї Слобожанської бригади на позивний «Кіт».

Ця історія – той самий випадок, коли важливо передати емоції бесіди та важливих спогадів. Тому ми знов повертаємось до жанру інтерв’ю. Як з’ясувалось, війна — не лише драма та трагедія. Окремі події під час війни можуть бути й комедією.

— Позивний «Кіт». Молодший лейтенант. Служив в ЗСУ, з 14-го до 20-го був в АТО. Саме там мені дали такий позивний, бо тихо ходжу, добре бачу вночі. Потім за два роки, коли на околицю мого Харкова увійшли російські танки, я сів у власну автівку та поїхав до військкомату. Я ж не знав, що жодного військкома вже у місті не було. По дорозі повз моєї машини проїхав російський БТР. Уявіть – я за кермом у формі українського військового! Ситуація була критична, Тому не став чекати можливості потрапити у свою частину, а відразу прибув до 5-ї Слобожанської бригади, яка замість військкоматів набирала добровольців на той момент. Так я став нацгвардійцем.

— На момент завершення Балаклійської операції, я мав звання «головний сержант», але посаду займав «командир взводу». 9-го вересня мій підрозділ мав о 5-й ранку висуватися на Ізюм. Взвод їхав у колоні на трофейному ПАЗіку (марка старого російського автобуса – авт.), що взяли у Вербівці. Як завжди буває у техніки другої армії світу, десь за 10-ть кілометрів від Ізюма наш автобус зламався. Колона пішла вперед, ми рухались пішки, розуміючи, що запізнюємося, але тут сталася цікава пригода. Прямо на нас вискочив російський танк, точніше це була БРЕМ (бойова ремонтно-евакуаційна машина на базі танку Т-72 – авт.). Я дав команду залягти та цілитися з гранатометів, але поки не стріляти, бо це міг бути вже затрофеєний танк. Побачивши це, БРЕМ зупинився та просто стояв метрів за 50-т. Тоді я з парою бійців підійшов до нього, та постукав по броні, сказавши, давай вилізай, друг, ти приїхав вже.

— Далі просто було якесь кіно. Люк відкрився, з’явився окупант, який з криком «Я прішол с міром!», як прибулець Хижак в однойменному фільмі, висунувся з люка та одразу почав торгуватися. Сказав, що у нього є 20-літрова каністра спирту, і він може поділитися, якщо ми його пропустимо. Ми його за комірець витягли, чесно кажучи, сміялися так, що ледь животи не луснули. Куди пропустимо, який торг, який спирт?

— Вже потім ми з’ясували, що цей водій бронемашини російської обкурився, проспав всі події, прокинувся, побачив, що навколо вже українська армія, завів свій танк та рвонув на Балаклію, не знаючи, що ми вже там. По ньому стріляли, але він зміг проскочити декілька блокпостів.

Взагалі, це був той самий легендарний Денис Пронін з Тамбова, який потім став зіркою Інтернету. Ролик, де він у полоні розповідає про те, що йому в хаті туалет не потрібен, бо смердіти буде у домі, тому у нього, як у всіх нормальних росіян, туалет на вулиці – став топовим на Ютубі.

— Ми спробували смикнути танком наш автобус, але трос порвався. І троси у росіян гнилі зовсім були. Тож, ми залишили двох бійців на охороні автобуса з майном та рюкзаками, обліпили як мурахи цей БРЕМ та доїхали на ньому до Ізюма. Встигли майже вчасно, там зробили фото, полонений тамбовець показав, де є ворожа техніка, взяли ще одну БМП.

— В Ізюмі виконали своє завдання з зачистки та фільтрації, ворог опору не чинив. А БРЕМ нам добре послужив, та і водій теж був потішний. Весь час намагався десь знайти алкоголь чи травичку, але у полоні все було суворіше, ніж у окупантів в армії. От такий «прибулець» трапився нам по дорозі до Ізюму.

Нагадуємо, як ми вже розповідали в матеріалі про офіцера з позивним Башта-5, за допомогою цієї БРЕМ гвардійцями нашої бригади було захоплено 10 одиниць бойової техніки, яка зараз служить у батальйонах 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України.

Іноді й комедія може стати важливою віхою на шляху до Перемоги.