“Залишайте випалену землю!” Гвардієць “Панда” розповів про мету російських мародерів

Жорсткі бої на околицях Харкова вирізьблюють постаті нових героїв. Мужні вчинки гвардійців та військовослужбовців Збройних сил, а також територіальної оборони, стають буденністю.

“Панда” виглядає найбільш оптимістичним та доброзичливим зі своєї групи. Завжди усміхнений, багато жартує, не показує втоми. Спершу, навіть, складається враження, що ми говоримо не про війну, а про якісь звичні та нормальні речі. Перший день широкомасштабного вторгнення харків’янин описує таким чином:

“Я – військовослужбовець Національної гвардії України. З 23-го лютого на 24-те залишався ночувати на казармі. О 5.00 прокинулись від того, що й всі: від бомбардування на кордоні. Швиденько всіх пошикували. Видали екіпірування. Додому так я і не встиг потрапити. І досі там не був. На другий день висунулись на позиції, там змогли знешкодити ворожий “Тигр” і “Камаз” з боєприпасами. Ось на цьому БТР. Я – навідник за посадою. Взяли багато трофеїв, боєприпасів, їхні сухпаї”, – розповідає гвардієць “Панда”. Щоправда, якщо ворожі боєприпаси він використовує, бо вони взаємозамінні, то ідея скуштувати сухі пайки йому огидна.

Широкоплечий “Панда” розповідає про окупантів, ніби про великих нерозумних та невихованих дітей, які розкидують навколо свої смертоносні іграшки, і ніяк не можуть зупинитись. Спочатку, навіть, не вдається з його тону та слів вловити той жорстокий зміст речей, які відбуваються просто посеред Європи у 21-му столітті.

“Стояли на позиціях. Ждали ворога з одного місця. А потім виявилось, що вони вже добу п’яні сидять у селі. Тоді ми їх відпрацювали, і не отримали жодних проблем. – м’яко та терпляче пояснює “Панда”. – Серед полонених дуже багато молодняку 1998-го та 2000-го років. Вони кинули техніку і боєприпаси просто на відкритому просторі. Кошмарили місцевих. Заходили у будинки, перевертали все до гори дриґом. Забирали їжу, спиртне, техніку, телефони, гроші, все, що якусь має цінність. Дуже багато спалених будинків. Вони підпалюють пограбовані будинки, щоб потім не було можливості судити їх за військові злочини. За словами одного з полонених, який сам здався, це у них така вказівка від командування: можете брати, що хочете, і везти додому, але залишайте після себе випалену землю”.

Ворог дорого платить за свої злочини. Багато хто, вже готовий повернути назад та звільнитися з армії, яка покрила себе ганьбою на весь світ. Але звідти їх підпирають нові й нові ешелони накачаних пропагандою найманців, яких звично переконали у їхній безкарності. Що ж, під Харковом на них чекає “контрастний” душ, який вони надовго запам’ятають.

“Днями здався в полон заступник командира полку. Він втратив більш як дев’яносто відсотків своєї техніки та підлеглого особового складу, і тому вибрав шанс вижити. – ділиться “Панда”. Він також дивується, як хтось до сьогодні може продовжувати вірити в казочки росіян про “навчання” та “спеціальну операцію”, а також повторювати їх як папуга. – Цей майорпрекрасно усвідомлював куди їде. При ньому був лист відрядження, накладні, транспортні путівки. Він знав кого везе, скільки, на які позиції. Всі розповідають, що їхали на навчання, але ця версія вже застаріла, і вони самі не вірять у її ефективність. Вони розуміють, що це повноцінна війна”.

“Панда” дуже розчарований тактикою піхоти ворога. Вважає її проявом боягузства.

“Вони дуже сильно бояться прямих зіткнень. Бояться нас та нашої техніки. Тому більше працюють артилерією, літаками. Тобто вони сподіваються, що їм не прилетить відповідь. Але це — не надовго. Рано чи пізно всіх знайдемо”, – спокійно обіцяє “Панда”, і ти, безумовно віриш, що він та його побратими цих “всіх” знайдуть, і результат цієї зустрічі краще не бачити.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління НГУ