«Жіноче коло»: у Харкові створили простір, де жінки, які чекають, більше не залишаються наодинці

15 серпня 2026 року в Харкові відбувся форум «Жіноче коло» — фінальний захід проєкту «Жіноча сила у підтримці». Він об’єднав жінок, чиє життя сьогодні нерозривно пов’язане з війною: дружин, партнерок і матерів військовослужбовців, родичок зниклих безвісти Захисників, ветеранок та членкинь ветеранських родин. Поруч із ними були фахівці й організації, здатні надати не формальну, а реальну допомогу.

У Харкові, місті, яке щодня живе поруч із війною, особливо гостро відчувається значення простого слова — «разом».

Разом чекати. Разом шукати відповіді. Разом говорити про складне. Разом виховувати дітей, поки їхні батьки захищають країну. Разом переживати невизначеність, втрати й тривогу. І разом повертати собі право не лише витримувати, а й жити.

Саме навколо цієї ідеї 15 серпня у просторі Loft Stage Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка зібралося «Жіноче коло». Форум став місцем зустрічі жінок із представниками ветеранських центрів, громадських і благодійних організацій, фахівцями у сфері соціального та правового захисту, протидії гендерно зумовленому і домашньому насильству.

Це був простір, у якому жінка могла не тільки слухати, але й запитувати. Не лише отримувати інформацію, а знаходити конкретний контакт. Не залишатися сам на сам зі своєю проблемою, а бачити поруч людей та організації, до яких можна звернутися завтра.

«Чекаємо разом»: розмова про те, про що не можна мовчати

Центральною подією форуму стала панельна дискусія «Чекаємо разом».

Її назва дуже точно передає досвід тисяч українських родин. Адже очікування сьогодні має безліч облич. Хтось чекає чоловіка або сина з бойового завдання. Хтось — звістки про рідну людину, яка вважається зниклою безвісти. Хтось чекає повернення з полону. А хтось уже зустрів близьку людину з війни й тепер разом із нею вчиться будувати нове повсякденне життя.

Під час панельної дискусії говорили про юридичний супровід військовослужбовців та їхніх родин, соціальний захист жінок і дітей Захисників України, підтримку сімей зниклих безвісти, доступ до необхідних послуг, а також запобігання та реагування на гендерно зумовлене й домашнє насильство.

Це принципово важлива розмова. Родина військовослужбовця не повинна залишатися сам на сам із системою документів, процедур і невідомих кабінетів. Жінка не повинна витрачати останні сили на пошук того, хто пояснить її права. Дитина Захисника має відчувати підтримку не лише власної родини, а й громади та держави.

А проблема насильства не перестає існувати під час війни. Навпаки — тривале психологічне напруження, розлука, травматичний досвід, економічні труднощі та повернення військових до цивільного життя створюють нові виклики. Саме тому важливо говорити не тільки про реагування на кризу, а й про профілактику, доступність допомоги та готовність фахівців діяти.

В одному просторі — ті, хто може допомогти

Особливістю «Жіночого кола» стало те, що форум не обмежився виступами зі сцени.

У просторі заходу працювали презентаційні локації громадських і благодійних організацій. Свої напрями роботи та можливості допомоги представили, зокрема, ГО «Десяте квітня», ГО «Єдельвейси”», ГО «Дівчата», БФ «Право на захист», Центр практики безпеки «ТехноПарк», «Ротарі України — Дітям Героїв», ГО «Центр гендерної культури» та інші організації.

Після основної програми відбулася нетворкінг-сесія. Учасниці отримали можливість безпосередньо поспілкуватися з фахівцями, поставити запитання, отримати консультацію, обмінятися контактами та дізнатися, де саме шукати допомогу у конкретній життєвій ситуації.

І саме це є одним із головних результатів форуму: ми прагнули не просто розповісти жінці, що допомога існує, а скоротити відстань між нею та цією допомогою до одного знайомства, одного контакту, одного звернення.

Простір і для мам, і для дітей

«Жіноче коло» від самого початку створювалося як дружній до родини захід.

Поки мами брали участь у дискусіях, знайомилися з організаціями та отримували консультації, для дітей працювала окрема дитяча локація з аніматорами.

Це невелика на перший погляд деталь, але за нею стоїть важливий принцип: жінка не повинна відмовлятися від можливості отримати підтримку лише тому, що їй немає з ким залишити дитину.

Діти військовослужбовців також проживають війну. Вони чекають. Вони відчувають тривогу дорослих. Вони ставлять складні запитання. Тому, створюючи простір підтримки для жінок, неможливо залишити поза увагою їхніх дітей.

Мова єдності, яку не потрібно перекладати

Форум мав не лише інформаційну, а й сильну емоційну та культурну складову.

Ще під час зустрічі учасниць у залі звучала жива музика у виконанні Ольги Скрипки. Відкрив творчий блок номер «Жіноче коло — хустка єдності» під композицію «Маємо жити» у виконанні Зразкового художнього колективу України — ансамблю танцю «Джерельце». Дуже символічно, що всі учасниці заходу у своїх презентаційних наборах мали такі самі хустки, виготовлені спеціально для заходу.

Харків передає естафету Запоріжжю

Харківський форум завершився, але «Жіноче коло» продовжується.

Наступною естафету приймає Запоріжжя, де 21 серпня 2026 року заплановано проведення такого самого форуму.

І це особливо символічно. Два прифронтові міста. Дві області, які щодня відчувають наслідки війни. Тисячі родин військовослужбовців. Тисячі жінок, які продовжують працювати, виховувати дітей, волонтерити, допомагати іншим — і чекати.

Ми хочемо, щоб коло ставало ширшим.

Щоб до нього долучалися ветеранські простори, державні й муніципальні служби, громадські та благодійні організації, психологи, юристи, соціальні працівники, волонтери.

А головне — самі жінки. Бо підтримка починається не з великої програми чи документа. Вона починається з моменту, коли людина розуміє: «Я не сама».

Саме заради цього існує «Жіноче коло».

Харків передає естафету Запоріжжю.
Коло не замикається — коло розширюється.
І ми продовжуємо чекати. Разом.

Тисячі родин військовослужбовців. Тисячі жінок, які продовжують працювати, виховувати дітей, волонтерити, допомагати іншим — і чекати.

Ми хочемо, щоб коло ставало ширшим. Щоб до нього долучалися ветеранські простори, державні й муніципальні служби, громадські та благодійні організації, психологи, юристи, соціальні працівники, волонтери.

А головне — самі жінки.

Бо підтримка починається не з великої програми чи документа. Вона починається з моменту, коли людина розуміє:

«Я не сама».

Саме заради цього існує «Жіноче коло».

Харків передає естафету Запоріжжю.
Коло не замикається — коло розширюється.
І ми продовжуємо чекати. Разом.

Захід реалізовується за технічної підтримки та фінансування ООН жінки та жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги, даруючи світло й турботу тим, хто цього найбільше потребує.